Вони віддали життя за Батьківщину: Як Дніпро прощався з новими мучениками України

Сьогодні в Дніпрі попрощалися з Миколою Андрущенком та Сергієм Лобовим, розвідниками, які загинули на Донбасі 18 червня. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на 9 канал.

Загинули під час виконання військових обов'язків. Це відбулося 18 червня, після 22 години. Рота глибинної розвідки щойно встановила апаратуру для прослуховування і рушила вздовж лінії розмежування. Командувач зупинив основну групу і з двома солдатами пройшов ще 50 метрів. Тоді хлопці і натрапили на розтяжку.

Павло Компанієць, майор, заст. командира по роботі з особовим складом 74 окремого розвідувального батальйону: "Першим йшов старший розвідник, старший солдат Андрущенко. Микола натрапив на розтяжку, почув, як вона злітає. Тому першим був його крик - крик, щоб попередити своїх товаришів. Він ще зробив крок назустріч їй, щоб своїм тілом закрити своїх товаришів, щоб їм було нанесено менше факторів ураження".

Наступним поранення у голову отримав командувач роти, майор Сергій Лобов. Коли основна розвідгрупа прибігла на звуки вибуху, усі троє були при тямі. Микола Андрущенко благав побратимів полишити його і рятувати решту. Він загинув першим. Командувач роти зробив останній подих уже під час транспортування до шпиталю. Поранення солдата Бумагіна у верхні та нижні кінцівки виявилися сумісними з життям. Міну, що стала роковою для хлопців, у солдатських колах називають "Відьма".

Павло Компанієць, майор, заст. командувача по роботі з особовим складом 74 окремого розвідувального батальйону: "Розтяжка йшла до протипіхотної стрибаючої міни. Ця міна підстрибує вгору на висоту близько 60-80 сантиметрів. Начинена вона кульками - близько 2400 осколків, які розлітаються в радіусі 25-30 метрів".

Після панахиди в рідній військовій частині, 28-річного Сергія Лобова поховали на Харківщині. Крім батьків і двох братів, у нього залишилась вбита горем наречена на 4 місяці вагітності. Довічною домівкою для Миколи Андрущенка стало Краснопільське кладовище в Дніпрі. Родом із анексованого півострова, хлопець отримав позивний "Крим". Обидва розвідники пішли на війну добровольцями.

Ольга Ковальова, волонтер, знайома Миколи Андрущенка: "Ми не рідні. Але коли ти приїжджаєш сюди і знаходишся хоч декілька годин, ти зближаєшся і відчуваєш, що ти можеш спати спокійно, поки ці хлопці захищають нас. І тоді, коли їх не стає, з'являється просто пустота". Вічна скорбота і вічна пам'ять героям.