Вони витримали, не витримав бетон: Історії "кіборгів" з ДАП, які трималися до останнього (відео)

Від їхніх історій кров холоне в жилах. Від того, на скільки вони моторошні та від того, що все розказане – було насправді і з ними самими – "кіборгами". Історії людей, які вистояли навіть тоді, коли вже не витримав бетон, розповіли на сайті каналу 24, передають Патріоти України.

Тарас, Любомир та Олександр познайомились у Львові на тренувальній базі 80 десантно-штурмової бригади. Мобілізовані у 2014 році чоловіки тоді й гадки не мали, який шлях їм доведеться пройти. Десантники пліч-о-пліч тримали оборону аеропорту, разом загоювали рани та пережили полон. Зараз часто зустрічаються аби пригадати страшні бої та пом'янути загиблих.

"В аеропорт хотіли всі. Не знаю чому, але весь батальйон хотів", – розповів "кіборг", оборонець донецького аеропорту Любомир Гренюх.

Вони потрапили у аеропорт на саме Різдво. Бойовики на той момент вже втратили в боях за летовище більше півтисячі своїх людей, у тому числі полягли і російські спецзагони. Аби взяти українську фортецю терористи не гребували нічим.

"Ми не знали, що бойовики заклали вибухівку. Нас затисли між поверхами в один із кутів аеропорту. Над нами зайняли третій поверх. Тоді ми були змушені викликати на себе вогонь, адже не могли ніяк дістати бойовиків. Вони через пробоїни закидали нас гранатами та газом," – зауважив "кіборг", оборонець донецького аеропорту Олександр Машонкін.

Двадцять градусів морозу та майже жодного укриття. Підвал та третій поверх у руках сепаратистів. Хлопці 15 днів вели безперервні бої в повній облозі. І вони витримали, не витримав бетон.

"Ми майже пів доби не йшли на штурм, адже не знали що буде. В нас залишилось боєприпасів лише на пів години бою, бо все було під завалами, і автомати через один стріляли", – наголосив "кіборг", оборонець донецького аеропорту Тарас Колодій.

Тарас єдиний із трьох кіборгів залишився без поранення. Після підриву надавав допомогу товаришам. Він мав вибір: вийти із групою, яка проривалась в туман через злітну смугу або ж залишитись. Вибрав друге. Олександр тим часом 10 годин пролежав під завалами. Як вдалося вибратися з-під уламків він і досі не розуміє. Жага життя та обіцянка рідним повернутись надавали йому сил.

"Я думав, що це вже кінець, тому що вибратися я не міг. Я відчував пекельний біль, в очах все пливло, я втрачав свідомість. Але, на щастя, я виліз," – згадує Олександр.

А попереду на трьох воїнів чекав полон та підвали катівень терористів. Та навіть полонених "кіборгів" бойовики люто боялись, усюди водили лише в супроводі двох конвоїрів.

"Нас одразу повезли на екскурсію до "Гіві", а потім і до Захарченка. Далі нас тримали в підвалах "Мотороли" і доламували ті кістки, які могли, – розповів Олександр".

Олександр, Тарас та Любомир стверджують – ні краплі не жалкують, що стали на захист батьківщини. Запевняють, що росіяни взяли аеропорт підступно, адже у чесному бою їм би це не вдалося.