Вишиванка їй до лиця: "Євробачення-2016", співачка із Лондона закликає Путіна забратися з України (відео)

Повідомлення про те, що у національному відборі конкурсу "Євробачення-2016" у Британії братиме участь співачка із Запоріжжя та ще й з піснею-закликом "World, Support Ukraine" (Russians Go Home) вже викликало бурхливу реакцію соцмереж

Українців здебільшого така ініціатива дуже втішила, і дівчина почала отримувати схвальні відгуки й підтримку. Натомість у Білорусі та Росії кліп на цю пісню вже заблокували. Радіо Свобода поспілкувалося з Діаною Вартановою, яка виступає під псевдонімом Diana Mess, і розпитало про історію написання композиції та патріотизм у музиці під час неоголошеної війни, передають Патріоти України.

– Звідки взялася ця пісня і хто підказав подаватися на Євробачення?

– Пісня написана музикантом Андрієм Лободою, який був солістом гурту «Хорта», але, на жаль, помер від раку в січні цього року. Ми з Андрієм були близькими друзями і цю пісню він писав під моїм керівництвом, оскільки стовідсотково не володів англійською.

Після його смерті я переглядала старі тексти, якісь виступи і згадала про цю пісню, а він її колись заспівав на одному із сольних виступів у Лондоні. Втім, пісня є досі актуальною, незважаючи на те, що від часу написання пройшов майже рік.

Коли я повернулась ненадовго в Україну, то пішла і записала трек. Було купа питань щодо того, чи згадувати Путіна і росіян, чи переписувати це все.

Втім, я відстояла те, щоб пісня звучала в оригіналі, так, як була написана Андрієм. Ми випустили її в мережу і подумали, що найбільшою платформою, на якій вона буде почута, це «Євробачення». Тож я подала заявку.

– А наскільки було важко домогтися участі пісні у конкурсі, який позиціонує себе, перш за все, як неполітичний?

– Я позиціоную цю пісню не як політичну, а як антивоєнну. У Британії є багато прикладів релізів таких антивоєнних пісень. Джон Ленон, Боб Ділан, Стінг, Марлен Дітріх – багато виконавців раніше і сьогодні виконують подібні пісні. Я вважаю, що проблема є актуальною. Звісно, не відомо, хто представлятиме Великобританію, але поборотися, довести свою точку зору я маю змогу, і я це роблю.

– А коли саме відбудеться національний відбір?

– Наразі BBC зібрало всі заявки. Подавати їх можна було до 20 грудня. Після цього вони взяли чотири тижні перерви, щоб переглянути ці заявки, яких було отримано кілька тисяч, і вже з них оберуть двадцять. Після цього і буде національне голосування та визначення учасника від цієї країни.

– А чи не було перепон через те, що ти не британка?

– За умовами конкурсу треба обов’язково мати легальний статус. Принаймні мені не сказали «ні». Подивимось. як BBC відреагує на пісню у більш суворому відборі. Втім, мене тішить навіть те, що вони її вже почули.

– Кліп на пісню ти монтувала сама і використала у ньому фрагменти з сюжетів українських ЗМІ (в тому числі Радіо Свобода) та відео з протестів лондонського Євромайдану…

– Так, кістяк відео складають кадри, зняті волонтерами Ukrainian UK TV. А вже потім я позбирала відео з відкритих джерел, поскачувала ті кадри війни, які мені здались промовистими і відвертими. Зараз мені пишуть люди, які знімали ці відео і дякують. Кажуть, що готові надати ще за потреби.

– Але у кліпі також видно і тебе з гітарою під час протесту. Це де знімали?

– Це був реальний протест, присвячений звільненню Надії Савченко. Ми вимагали, щоб Вестмінстер (історичний район Лондона – ред.) звернув увагу на те, що українські політв’язні досі в Росії, і якось реагував на це.

Я принесла гітару і попросила людей підспівати. Текст простий і це гасла, які наш лондонський Євромайдан давно вже вивчив. Тож цей мітинг ми ось так весело і креативно провели під британським парламентом.

– Українські музиканти вже давно поділилися на два чіткі табори: ті, які пишуть патріотичні пісні, їздять з концертами на Донбас і ті, хто не гребує поїздками до Криму чи на музичні премії до Москви. Для тебе особисто, яке місце займає патріотизм у музиці?

– Виконавці, які їздять до Криму чи «ЛНР/ДНР», роблять це за гроші... Я ж не отримую великих гонорарів. Більшість моїх виступів – благодійні. Тобто сказати, що це моя професія – ні. Це спосіб віддавати гроші на благе діло.

А патріотизм – це те, що є, або чого немає. Я ніколи не відчувала себе космополітом і завжди знала, з якої я країни і яку ідею в собі несу. Не допомагати своїй країні я не можу.

Колись ми говорили з моєю бабусею і я запитала, чому вона відпустила мою маму після аварії в Чорнобильську зону. На що вона мені сказала: якби не поїхала моя дитина, то хто б поїхав. Я відчуваю щось подібне. Якщо не я, то хто.