Захисники України: Доброволець "Сокіл" на шостому десятку не всидів вдома

Патріоти України пропонують увазі читачів матеріал Вадима Ковальова, присвячений одному з тисяч патріотів України, які сьогодні зі зброєю в руках захищають нашу неньку на Сході.

"Старшина 4-ї роти 2-го батальйону 53-ї бригади на позивний «Сокіл» прийшов до війська з шостою хвилею мобілізації. З цим літнім, сивим киянином ми зустрілися на ділянці лінії розмежування на околицях Зайцевого, що поруч з окупованою Горлівкою. Вдень тут відносне затишшя, яке часто переривають черги ворожих ДШК. А з настанням сутінок, як за розкладом, почнеться ворожий обстріл із забороненої Мінськими домовленостями зброї…

Біля ґрунтової дороги поряд із покинутими сільськими домівками два літні чоловіки у камуфляжі розвантажують продовольство з армійської вантажівки. У поліетиленових мішках — яскрава, свіжа морква, огірки, молода картопля, щільно спаковані банки згущеного молока тощо.

— Служба нормальна, — каже старшина «Сокіл», якому з висоти років, безумовно, є з чим порівняти.

Свою строкову він відслужив ще 32 роки тому. Потім був приватним підприємцем, банківським працівником, начальником фінансового відділу великого заводу. Попри такий солідний послужний список, пішов до війська добровольцем, не всидів у мирному житті, бо на Сході країни і далі «гаряче».

— У порівнянні з 2014–2015 роками нині у війську помітний суттєвий прогрес, — каже старшина «Сокіл».

— Продукти привозять якісні та у необхідній кількості. І з формою давно проблем немає. Вважаю, що військо рухається у правильному напрямку. Звісно, бувають і труднощі, але служба є служба.

— Якщо б з того боку по нас не стріляли, було би ще краще, — коротко додав солдат поважного віку на позивний «Шмідт», який стояв поруч із нами. До мобілізації цей киянин працював у одному зі столичних комунальних підприємств. На початку служби обіймав посаду молодшого командира, після поранення перейшов на солдатську посаду, але залишився у війську..."