Замальовки емігранта: як українець розпочав нове життя у Домінікані

26-річний Віктор Карєв кілька років тому кинув роботу на електростанції і проміняв рідне Запоріжжя на Домінікану. З моменту прийняття доленосного рішення до здійснення задуманого минув лише місяць. На острові Гаїті, де розташована Домініканська Республіка, хлопець до цього не бував, але туди переїхала його шкільна подруга з чоловіком. І Віктор, який з дитинства мріяв про подорожі, вирішив: "Коли, як не зараз?", повідомляють Патріоти Укарїни з посиланням на Обозреватель.

Переїзд.

Найскладніше в таких справах - прийняти рішення, а з цим проблем у мене не виникло. Друзі розхвалювали острів, надсилали фото дивовижної природи і звали в гості.

Я пройшов прискорений курс іспанської, освоїти, звичайно, зміг тільки ази; взяв кредит, так як переліт досить недешевий, $ 700-1000, плюс потрібен був запас грошей, щоб освоїтися. І полетів на острів.

Вже 4 роки я живу в самому центрі курортної зони Баварія, недалеко від міжнародного аеропорту Пунта-Кана. Вдома в Україні з моменту переїзду не був, але з рідними ми спілкуємося часто через мережу інтернет.

Адаптація на новому місці.

Перший час я жив у друзів, активно шукав роботу і апартаменти. Домініканська республіка - країна контрастів: тут все або дуже дорого, або дивує доступністю. Оренда житла тут на рівні цін у Києві. Наприклад, можна знайти дешеві варіанти близько 150 доларів в бідному районі на околиці міста. Квартири тут "міряють" на американський манер: двокімнатна - це дві спальні, кожна зі своїм санвузлом і душем, а також зал і кухня. У більшості випадків - великий загальний балкон, іноді також є пральня для квартиронаймачів. Ціна за таку квартиру - 600 доларів в місяць. У цю ціну вже включені комунальні послуги. Також у кожній резиденції є своя охорона, парковка, басейн, іноді - зона барбекю.

З додаткових витрат - оплата за електроенергію і Інтернет, близько 70-100 дол в місяць по кожному з рахунків.

Республіка Домінікана - країна корумпована, за гроші тут можна вирішити будь-яке питання, але одне для домініканців принципово - збереження екосистеми острова. Тут немає гідро- і, тим більше, атомних електростанцій. Електрику тут забезпечують дизель-генератори, тому іноді бувають перебої, а напруга в розетках всього 110 В, але вся наша техніка працює нормально.

А Інтернет - один із способів заробітку для місцевих, до того ж на нього тут монополія, чим і обумовлена ціна. Мережа працює не так якісно, як в Україні, а й особливого бажання сидіти за комп'ютером днями і ночами не виникає - більше часу хочеться проводити на природі.

Працевлаштування.

Майже вся робота тут пов'язана з туризмом. У кращі докризові часи хороший тур-менеджер отримував 6000-8000 дол. Зараз, звичайно ж, все змінилося. Зарплата продавця купальників в готельній зоні зі знанням кількох мов - 2000 доларів, і це вважається хорошою оплатою праці.

У середньому співробітники туристичних магазинів заробляють 1000 доларів.

Я працював в туристичній компанії, займався організацією екскурсій, освітленням, був адміністратором... Так що вакансії для тих, хто шукає, завжди знайдуться.

Тут 6-денний робочий тиждень, точніше - 5 повних робочих днів і півтора вихідних.

Домінікана дружня для емігрантів країна, але багато приїзжих розчаровуються одразу після того як їм пропонують роботу аніматора, при тому що на Батьківщині вони займали керівну посаду. Для місцевих жителів нічого поганого в цьому немає.

Менталітет.

Домінікана - колишня колонія Іспанії. Мову осоїти можна легко, але потрібно розуміти не тільки сленг, але і менталітет місцевих жителів. Вони дуже ліниві, люблять не створювати, а споглядати. Нікуди не поспішають. Люблять засуджувати, казати, що всі питання вирішать завтра. А коли до них знову звертаються з проханням - дивуються, адже сказали ж "завтра".

Живуть місцеві жителі собі на втіху. Якщо сьогодні домініканця захотілося побути з сім'єю, то на роботу він не прийде і начальника про це не попередить.

Тому не дивно, що при прийомі на роботу європейцям або північноамериканцям віддають перевагу, але не через колір шкіри, а через менталітет, більшу ініціативність, продуктивність. Деякі місцеві жителі ображаються через це, але розвиватися мало хто хоче. Краще сидіти біля дороги і спостерігати, як проїжджають і проходять повз туристи, у що вони одягнені, як себе ведуть. Це улюблене заняття остров'ян.

Рай для гурманів.

Коли говорять, що в Україні найродючіші в світі землі - не вірте. Домінікана легко складе конкуренцію українцям. Тут росте все - адже на острові постійне літо, при цьому клімат вологий, а єгипетської спеки не буває. Але нижче 30 °С температура рідко опускається.

Городи тут прийнято захищати парканом з сухих гілок - щось на зразок українського тину. Тільки тут проростає навіть цей "паркан". Саджанці, які у великій кількості ростуть уздовж доріг, насправді - колишні сухі гілки.

Тут багато фруктів, в тому числі таких, яких нема більше ніде: сапоте нагадує солодку і трохи терпкий гарбуз, папайя - диню, а гуанабана навіть порівняти ні з чим. Замість картоплі тут часто їдять коренеплід юку. Він разом з рисом і куркою становить основу місцевих традиційних страв.А ось промисловий вилов риби в Домінікані заборонений. Якщо хочеш - лови для себе, але не на продаж. Тому морських делікатесів тут багато, але коштують вони недешево. Наприклад, дрібні креветки 15-20 дол за кілограм.

Українці в Домінікані нудьгують за салом - свинина тут є, але тільки свині сухорляві, без натяку на прошарок жиру. Немає тут і ще одного нашого "наркотику" - насіння. Їх з радістю приймають в дар від туристів-співвітчизників. Також особливо цінується оселедець і в'ялена риба.

Зате тут багато кафе, які представляють кухні чи не всього світу. Люди приїжджають звідусіль і привозять свою культури їжі.

Небезпека.

Домінікану не дарма називають райським островом. Небезпечних тварин тут майже немає. Якщо не дражнити крокодилів на озері, то боятися нема чого. Акули, скати і морські їжаки тут є, але за природним рифом, який захищає пляжну зону від небезпечних океанських мешканців. Якщо хочеться з ними познайомитися ближче, то є спеціальна послуга - купання за рифом.

Боятися, як і всюди, тут варто тільки людей. Мене одного разу намагалися пограбувати в бідному районі, але грошей при собі майже не було, зате був зошит із записами для вивчення іспанської.

Повій і кокаїн по 20 баксів, звичайно, пропонують кожному, але не наполягають. Приватна власність - понад усе: кожен охоронець озброєний і якщо ти спробуєш порушити закон, то відразу вистрілять, а потім будуть дізнаватися, куди і навіщо ти поліз.

А ще в Домінікані цікаві закони для водіїв. Патрульної служби тут немає, є тільки служба допомоги на дорогах - наприклад, на випадок аварії. Але певні правила дотримуватися все-таки треба - наприклад, не можна пити за кермом. У сенсі їхати і вживати алкоголь - забороняється. А ось випити і сісти за кермо - можна. Головне дотримуватися головного правила: бути престебнутим.

Як отримати седулу

Седула - це документ, що дає право на проживання і роботу на острові. По суті, він визнає тебе доміниканцем, тільки без права голосу на виборах. Зараз змінилися умови його отримання, а коли я приїхав, досить було надати паспорт, свідоцтво про народження і довідку про несудимість.

Седула оформляється щороку, на 5-й раз замість неї вже видадуть місцевий паспорт.

Взагалі для в'їзду в Домінікану віза не потрібна, по прильоту оплачуєте 10 доларів і можете спокійно знаходиться в країні 3 місяці. Якщо затрималися, то при виїзді заплатите штраф приблизно 10-15 дол за кожен прострочений місяць перебування. Але ніяких санкцій це за собою не тягне.

Знаю багатьох людей, хто з седулою не морочитися і живе по суті нелегально, але дуже комфортно. Зараз цей документ стало складніше отримати, тому що острів не гумовий, а кількість бажаючих жити в Домінікані з кожним роком зростає. Це й не дивно - тут дійсно відчуваєш зовсім інший смак життя!