Байден у Foggy Bottom

Фоґґі Боттом. Так, за назвою місцевості, де він розташований у Вашингтоні, інколи називають Державний департамент США. Саме Держдеп, а не, скажімо, Пентагон, ЦРУ чи міністерство внутрішньої безпеки, став першою федеральною агенцією, яку відвідав новий президент США. Таким чином, за словами представників його команди, він хотів підкреслити провідну роль дипломатії серед інших засобів реалізації зовнішньополітичного курсу його адміністрації. Висловлю також припущення: певну роль вибору президента на користь Держдепу зіграв той факт, що це відомство очолив один із членів його найближчого оточення Ентоні Блінкен.

Центральною подією його відвідин стала промова, лейтмотивом якої очікувано був заклик до відновлення лідерських позицій США у світі, насамперед через «відновлення сили союзів демократій, які зазнали атрофії протягом кількох останніх років», з метою «знайти відповіді на нові виклики». Важливими є відверті констатації президента: «Зміцнюючи наші союзи, ми посилюємо свою потугу» та «Америка не може дозволити собі бути відсутньою на міжнародній арені», які контрастують із добре відомим нам намаганням Дональда Трампа представити кожен акт допомоги іншій державі як жертву, ледь не вияв альтруїзму з боку Сполучених Штатів.

Поряд із необхідністю оголосити низку важливих ініціатив (наприклад, призупинення виведення американських військ із Німеччини до проведення огляду військової присутності США у світі під егідою міністра оборони), зміст цієї промови відповідав намірам адміністрації Джо Байдена рішуче відмежуватися від токсичного спадку політики Трампа. Нагадаю: у своїй програмній зовнішньополітичній статті кандидат у президенти Байден написав про свій намір «врятувати зовнішню політику США після Трампа» та звинуватив попереднього президента в тому, що той «зневажав, дискредитував і в окремих випадках залишав напризволяще союзників та партнерів США». Намаганню посилити зв’язки з традиційними союзниками США відповідала географія перших телефонних перемовин нового очільника США : Канада, Мексика, Велика Британія, Франція, Німеччина, Японія, Австралія, Північна Корея, генсек НАТО (про розмову з Владіміром Путіним — нижче). Меседж «Америка повертається!» мали донести до зовнішнього світу й такі акції як поновлення членства США в Паризькій угоді щодо змін клімату та ВООЗ.

У вчорашньому виступі Дж.Байден здебільшого уникав деталізації планів своєї адміністрації з найбільш «гарячих» проблем світової політики: гадаю, тому, що процес їх опрацювання перебуває на початковій стадії (скориставшись фразою Вінстона Черчилля, це ще навіть не «кінець початку»). Втім, попередні висновки щодо її позиції з окремих питань можна спробувати зробити, виходячи не тільки з учорашнього виступу, а й з інших заяв президента і ключових гравців його зовнішньополітичної та безпекової команди.

По-перше, як і передбачали експерти, попри намагання Дж.Байдена провести «чітку роздільну лінію» між собою та Д.Трампом у галузі міжнародної політики, є принаймні три сфери, де байденівці бачать сенс у використанні напрацювань попередників, виходячи з національних інтересів США. На слуханнях у Сенаті перед призначенням на посаду Блінкен заявив, що адміністрація Трампа назагал обрала правильний жорсткий підхід до Китаю, хоча, на його думку, її тактика була недосконалою й ігнорувала багато важливих обставин. Ще рішучіше висловилася національна координаторка з питань розвідки Евріл Гейнс: «Китай становить виклик для нашої безпеки, нашого добробуту, наших цінностей, і я підтримую агресивнішу політику» порівняно з політикою адміністрації Обами—Байдена. Радник президента з нацбезпеки Джон Салліван говорить про готовність «примусити Китай заплатити ціну» за дії проти уйгурів та в Гонконгу, за погрози Тайваню. Китайське керівництво було також головним адресатом ініціативи «Купуй американське!», запровадженої виконавчим наказом президента у перші дні його каденції. Показово, що необхідну умову підвищення ефективності політики щодо Китаю нове керівництво США вбачає в координації своїх дій із союзниками.

Нова команда також підтримала так звані Угоди Авраама про нормалізацію міждержавних відносин, укладені за активного посередництва адміністрації Д.Трампа між Ізраїлем і ОАЕ та Бахрейном. Вони вважаються такими, що відповідають національним інтересам США і можуть позитивно вплинути на безпеку та економічний розвиток у регіоні. Адміністрація Дж.Байдена не має наміру переглядати й рішення щодо перенесення посольства США в Ізраїлі до Єрусалима. З іншого боку, істотно змінюється ставлення до Саудівської Аравії та її військової операції у Ємені: Джо Байден оголосив про припинення її підтримки. У ширшому сенсі залишається питання, наскільки США готові зараз інвестувати свій політичний капітал у Близький Схід: у зовнішньополітичному істеблішменті демократів існує впливова група експертів і дипломатів, яка обстоює тезу про значне зниження важливості близькосхідного регіону для інтересів США.

Третьою точкою дотику між чинним урядом та попередниками є Ірак і Афганістан, де склався певний континуум між лінією адміністрацій Обами, Трампа і Байдена у бік припинення «нескінченних воєн», тобто радикального зменшення присутності американських регулярних військ (Байден ще в часи віце-президентства вважав, що ефективніше використовувати меншу кількість сил спеціальних операцій), і, відповідно, посилення ролі союзників у рамках сил НАТО, обмеження стратегічних завдань боротьбою з тероризмом. Знаходить підтримку, в принципі, й угода з «Талібаном», за умови що той неухильно дотримуватиметься її положень: від цього й залежатиме остаточне рішення щодо присутності американського військового контингенту в країні та напряму дипломатичних зусиль США.

Ще в період президентських перегонів Джо Байден одним із маркерів своєї зовнішньополітичної програми зробив поновлення участі США в угоді щодо ядерної програми Ірану, але тільки в разі повернення Ірану до неухильного виконання своїх зобов’язань за цим документом. З огляду на непоступливість іранського керівництва, склалася патова ситуація, яка навряд чи вирішиться в близькій перспективі. Особливо з урахуванням тієї обставини, що, за визнанням ключових зовнішньополітичних персоналій адміністрації Байдена, котрі брали активну участь у просуванні угоди з Іраном у часи Обами, надалі треба наполягати на укладенні — за активної участі союзників (насамперед європейських) — «тривалішої й сильнішої» угоди, покликаної врахувати такі критичні питання як виробництво Іраном балістичних ракет і його дестабілізуюча діяльність у регіоні.

Поза всяким сумнівом, для нас дуже важлива частина промови президента США в Держдепі, присвячена відносинам із Росією, яку він знову назвав «найбільш серйозним» суперником США. За словами Байдена, він «дав зрозуміти президентові Путіну в манері, дуже відмінній від [його] попередника, що часи, коли США прогиналися перед агресивними діями Росії, її втручанням у [американські] вибори, кібератаками, отруєнням її громадян, минули». «Ми не зупинимось перед тим, щоби примусити Росію заплатити за це і захистити наші життєві інтереси та наших людей».

За день до цього на п’ять років було продовжено дію Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (New START Treaty): відтак реалізовано один із пріоритетів початкового періоду діяльності нового президента, незважаючи на ініційований ним всебічний огляд підривних дій Росії, спрямованих проти американських інтересів. Оголошуючи про продовження дії договору, держсекретар США запевнив: США «залишаються свідомими тих викликів, які Росія створює для США та світу. Навіть працюючи з Росією з метою просування інтересів США, ми працюватимемо й над тим, щоби притягнути Росію до відповідальності за ворожі дії та порушення прав людини, і будемо це робити в тісній координації з нашими союзниками та партнерами». На брифінгу, який передував візитові Джо Байдена до Держдепу, його радник з питань національної безпеки Джон Салліван зазначив, що не бачить суперечності між продовженням дії New START Treaty та можливістю для Сполучених Штатів вживати ефективних «заходів, щоби Росію було притягнуто до відповідальності за всі її злоякісні дії». Наголосивши, що США на цьому напрямі будуть діяти тоді, коли вважатимуть за доцільне, як і працювати з Росією будуть тоді, коли цього вимагатимуть інтереси США, або, за його висловом, США «можуть іти й одночасно жувати гумку».

Загалом, політика нової команди на російському напрямі розвивається за озвученим ще до вступу Байдена на посаду сценарієм: принциповість і прагматизм. Будемо сподіватися, що баланс між обома складовими цього рівняння не буде порушений навіть під час обговорення, за словами того ж Саллівана, «складних питань стратегічної стабільності», а цілком слушні наміри діяти в унісон із союзниками не завадять за потреби вживати жорсткіших заходів, ніж ті, яких готові вживати партнери (наприклад, Євросоюз).

Звісно, прикро, що у своїй промові президент Байден не згадав агресію проти України в переліку підривних дій Росії, але він переконливо підтримав територіальну цілісність нашої країни під час телефонної розмови з Владіміром Путіним. Тема військової агресії Росії проти України була порушена й під час телефонної розмови держсекретаря США з Сєргєєм Лавровим. У розмові ж зі своїм українським колегою Дмитром Кулебою Ентоні Блінкен запевнив, що США і надалі надаватимуть Україні «надійну економічну та військову допомогу», включно з летальною зброєю (як він заявляв раніше на слуханнях у Сенаті). Наразі невідомо, чи готова американська дипломатія долучитися до пошуку шляхів стабілізації ситуації в Донбасі: висловлю припущення, що це залежатиме від її оцінки шансів на досягнення позитивного результату.

Тим часом, як і на слуханнях, Блінкен підкреслив «важливість збереження Україною прогресу в боротьбі з корупцією і впровадженні верховенства права та економічних реформ». Очевидно, політична підтримка США України, особливо в частині протистояння російській агресії, не залежатиме безпосередньо від переконливості реформаторських зусиль українського уряду, а ось на інтенсивності такої підтримки, і тим паче на перспективах підвищення амбітності цілей стратегічного партнерства відсутність прогресу у вищезазначених секторах, безперечно, позначиться. Можна впевнено передбачити, що основний акцент наші партнери зроблять на боротьбі з корупцією, адже новий американський президент задекларував боротьбу з корупцією як один із пріоритетів своєї адміністрації. Він підтвердив наміри скликати глобальний Саміт для Демократії, від країн-учасниць якого очікуватимуть чітких зобов’язань боротися з корупцією, протистояти авторитаризмові та просувати права людини. Важливим позитивним сигналом з нашого боку могла б стати активніша співпраця правоохоронних органів двох країн у розслідуванні «українських» корупційних справ, якими опікується американська юстиція.

Саме тепер, коли політика нової адміністрації щодо України перебуває у стадії формування, вкрай важливо показати нашу спроможність здійснити реальні системні зміни в державі, показати свою здатність бути надійним і ефективним партнером США та інших демократій у підході до актуальних світових проблем (зокрема змін клімату, — вчора президент США анонсував проведення у квітні глобального саміту з цієї проблематики). Мабуть, тоді ми й перестанемо чути мантру про «втому від України»: треба нарешті навчитися бути самодостатніми та відповідальними, принаймні за себе і свою країну.

Прикінцева ремарка. Своїми відвідинами Державного департаменту Джо Байден волів морально підтримати американських дипломатів, які в часи Дональда Трампа потерпали від його скептично-глузливого ставлення до них та традиційної дипломатії загалом. На відміну від попередника, новий очільник держави продемонстрував повагу і висловив вдячність працівникам дипломатичної служби США. На це, мабуть, варто звернути увагу тим нашим високопосадовцям, які намагаються вирішувати серйозні зовнішньополітичні завдання здебільшого за рахунок «креативних» придумок, що мають мало спільного з реальною креативністю і, тим паче, з ефективною дипломатією. Стосовно моїх колишніх колег із МЗС — вони, мабуть, можуть тільки мріяти про той час, коли перша особа держави скаже їм: «Я ціную ваш досвід і вашу роботу. Ви можете розраховувати на мою повну підтримку».

Джерело