Нині це може здивувати! Чим торгували спекулянти в СРСР, ризикуючи потрапити в тюрму

Радянський Союз часто малював картину суспільства, де товарно-грошові відносини були під суворим контролем держави, проте реальність була значно складнішою. Постійний дефіцит товарів першої потреби та розкоші створив живильне середовище для процвітання тіньової економіки, передають Патріоти України

Спекуляція — купівля і перепродаж товарів з метою отримання прибутку — стала явищем настільки ж поширеним, як і небезпечним. За цю діяльність загрожувала кримінальна відповідальність, але високий попит і можливість надприбутків змушували людей іти на ризик. OBOZ.UA розкриє, які товари були найбажанішими на чорному ринку СРСР та які хитрощі використовували ділки, щоб обійти сувору систему.

Дефіцит як двигун тіньової торгівлі

У СРСР спекуляція процвітала, попри кримінальну відповідальність та суворі покарання, що висіли над торгашами. Готовність йти на ризик пояснювалася значними прибутками, які обіцяв дефіцит. Наприклад, деякі спекулянти були готові стояти в чергах цілодобово, аби придбати дефіцитні чоботи за п'ятдесят карбованців і миттєво перепродати їх втричі дорожче — за сто п'ятдесят. Це ілюструє, наскільки глибоко тіньовий ринок проник у повсякденне життя радянських громадян.

Найчастіше об'єктом перепродажу ставали навіть не імпортні товари, а вироби радянських майстрів, стилізовані "під закордон". Причина попиту була проста: державні магазини пропонували добротний, але абсолютно нецікавий з погляду дизайну та колірної гами асортимент. Таким чином, спекулянти задовольняли потребу населення у привабливому зовнішньому вигляді, що ігнорувала планова економіка.

Спекулятивний заробіток пронизував різні соціальні шари. Навіть школярі та студенти знаходили свою нішу, займаючись перепродажем дрібної, але бажаної імпортної продукції. Серед таких товарів були жувальна гумка, імпортні аудіокасети, а також плакати та значки із зображеннями західних виконавців, що символізували контркультуру та свободу.

Досвідчені ділки розробили спеціальні схеми реалізації практично будь-якого товару. Щоб уникнути уваги правоохоронних органів, торгівля часто велася приховано: людина на вулиці могла запропонувати покупцеві пройти в "затишне місце", де й демонструвався сам дефіцит. Якщо покупець погоджувався на завищену ціну, йому нерідко нав'язували придбання додаткових, менш потрібних речей як "бонус", наприклад, при купівлі дефіцитної книги могли змусити придбати непотрібну та нецікаву книгу про діяльність Партії.

Основні схеми та напрямки заробітку

Основними формами спекулятивної діяльності в СРСР були торгівля дефіцитними товарами широкого вжитку — від меблів та побутової техніки до автомобілів, що були важкодоступними через планову систему. Перепродаж імпортних товарів також приносив надприбутки, оскільки речі іноземного виробництва мали ажіотажний попит і продавалися з націнкою, яка в рази перевищувала собівартість.

Ще одним поширеним методом був заробіток на різниці в цінах між регіонами. Оскільки ціни на одні й ті самі товари в різних областях Радянського Союзу могли значно відрізнятися (наприклад, вино було дешевше на півдні, а продукти — в аграрних районах), спекулянти перевозили товари, купуючи їх там, де дешевше, і продаючи там, де дорожче.

Нарешті, активно використовувався дефіцит послуг. Фахівці, які працювали неофіційно — ремонтники квартир, кравці, сантехніки — могли виставляти значно вищі ціни за свою роботу через високий попит та обмежену пропозицію якісних офіційних послуг, що також фактично було формою тіньового заробітку.