Безглузда ініціатива "слуги" може подарувати Росії блискучі можливості в Україні, - публіцист

"Нардепка від партії Зеленського, голова парламентського комітету Галина Третьякова відома ініціативами, що викликають значний переважно скандальний розголос. Вона чимало "прославилась" у своєму інтерв’ю виданню "АрміяInform", в якому заявила: "Ми за аудит держави в цілому, зокрема пільг і соціальних виплат, які нині надають військовослужбовцям. Слід передивитися й перелік пільговиків. Якщо це був контракт, і людина свідомо йшла на отримання високого грошового забезпечення, продавала свою найману силу для того, щоб захищати країну – це був його вибір і тільки так. Європейська практика обережно використовує пільговий механізм, тоді як ми призначаємо пожиттєве утримання і реальних пільговиків, і так званих", - пише Ігор Лосєв у своїй колонці, передають Патріоти України, та продовжує:

"Це спровокувало помітне обурення в середовище названих осіб, які різницю між спокійною мирною роботою та діяльністю, що пов’язана зі щохвилинним ризиком для власного здоров’я і життя, таки ж відчувають й усвідомлюють. Отже до заяв "слуги народу" Третякової треба ставитися уважно й обережно, навіть зі здоровою підозрою.

Нещодавно ця пані виступила з новою доволі екстравагантною ініціативою. Вона запропонувала перенести осідок Конституційного суду України з Києва до Харкова. Мотивація – найшляхетніша, мовляв, у Харкові легше вберегти суддів Конституційного суду від впливу й тиску з боку олігархів. Це твердження викликає чимало запитань: а куди в такому разі відвезти президента Зеленського, який у Києві також може потерпати від такого впливу й тиску? Крім того, хіба Харків це якась недосяжна територія, де немає телефонного зв’язку, інтернету, куди зрештою не зможуть приїжджати кур’єри від тих-таки олігархів?

Але є деякі інші обставини, про які пані Третьякова промовчала. Як відомо, від Харкова до кордону з Російською Федерацією – 40 кілометрів. Це один танковий кидок батальйонної тактичної групи. Уявімо собі, що Харків захоплять російські війська, а Конституційний суд України потрапить у російський полон. Проте навіть не ув’язнення суддів страшне, а те, що вони можуть запрацювати під контролем і під диктовку російських окупантів.

І тоді перед Кремлем постають фантастично приємні політичні перспективи. Можна буде відтворити ситуацію 1918 року, коли в Києві була одна влада, а в Харкові під тотальним контролем російських більшовиків – друга "влада", що називала себе "законною" для цілої України. А нині можна буде легітимізувати "президента" Януковича, якого оперативно привезуть у Харків, і замість геополітичних байстрюків ОРДіЛО створити щось серйозніше, наприклад, "народну республіку Україну". А Конституційний суд під автоматом російських десантників оголосить її абсолютно "законною", одночасно затаврувавши як "нелегітимну" Україну зі столицею в Києві.

Та й багато чого можна зробити, маючи у своїй кишені Конституційний суд країни, що є жертвою іноземної збройної агресії. Колишній представник президента в Автономній республіці Крим Борис Бабін сказав, що нині Кремлю, щоб усю цю війну закінчити на свою користь і водночас зберегти обличчя перед цивілізованим світом, дуже потрібен контроль за КСУ й утворення "харківської народної республіки" – "ХНР".

Ось тоді можливості російської політики в Україні стануть без перебільшення блискучими. На будь-які дії окупантів даватиме юридичну "індульгенцію" полонений, узятий у заручники Конституційний суд… Та й західним державам можна буде постійно розповідати, що тепер найвища українська законність не в Києві, а в Харкові, а значить і "справжня" українська державність саме там…

Пані Третякова лякає впливом олігархів у Києві, а вплив на КС у Харкові таких персоналій як Кернес і Добкін її не хвилює? Бабін каже, що враховуючи звідки походить генпрокурорка Венедіктова й міністр внутрішніх справ Аваков, можна було би стверджувати про факт формування харківського лобі, котре страшенно посилиться після переїзду КСУ до Харкова. Але, на його погляд, найгірше, якщо діє лобі російського агресора, що сприяє та посилює процес територіального "розповзання" влади в Україні…".