"Буревісник" Шредінгера: Що не так із новою "суперзброєю" Путіна, якою він вирішив налякати колективний Захід, - Злий Одесит

Під час наради Володимира Путіна з главою Генштабу ЗС РФ Валерієм Герасимовим і командувачами угруповань військ російському диктаторові доповіли, що 21 жовтня відбулися "успішні випробування" крилатої ракети "Буревісник" з ядерною рушійною установкою, під час яких вона начебто подолала 14 тис. км і протрималася у повітрі понад 15 годин. І ця тема одразу ж заполонила інформаційний простір, хоча від "Буревісника" тхне так само, як і від протермінованого "Орєшніка".

Крилата ракета "Буревісник" з ядерною силовою установкою стала фігурувати в інформаційному просторі після того, як Путін заявив про її розробку під час послання до Федеральних зборів у 2018-2019 рр. Варто зазначити, що тоді він намагався налякати Захід і іншими засобами стримування, що "не мають аналогів у світі".

Важливим аспектом є те, що практично все, що було озвучено Путіним під час того послання, так і залишилося на папері або працює неповноцінно. А тому для розуміння, наскільки всі ці засоби виявилися нездійсненною мрією тирана, згадаймо кілька з них.

Балістична ракета "Сармат"

"Сармат" – це дуже сира і дуже проблемна міжконтинентальна балістична ракета, яку й досі не довели до ладу, хоча прийняли на озброєння і навіть оголосили у 2022 році про серійне виробництво.

Якщо простежити хронологію подій, то перші кидкові випробування МБР "Сармат", що планувалися на 2016 рік, були проведені лише у 2018-му через виявлення регулярних дефектів ракети. Відновилися ж випробування лише після тривалої паузи аж у 2020 році, що було зумовлено тривалим періодом виправлення виявлених проблем.

А у вересні 2024 року прийнята на озброєння ракета і начебто запущена в серійне виробництво вибухнула в пусковій шахті – повністю знищивши пусковий майданчик.

"Сармат" як був, так і залишається найбільш нестабільною і ненадійною ракетою на озброєнні російської армії.

Гіперзвуковий бойовий блок "Авангард"

Цей блок створювався якраз під ракету "Сармат" і мав встановлюватися як її бойова частина. Але з огляду на те, що сам блок вдалося довести до розуму набагато раніше, ніж тупикову міжконтинентальну балістичну ракету нового покоління, його почали встановлювати на... старі радянські МБР УР-100Н УТТХ, які не випускали з 1985 року.

Згідно з планом поставок "Авангардів", з 2019 до 2027 року у війська має бути передано в кількості 12 одиниць, що складно назвати великосерійним виробництвом. А встановлення їх на стару радянську МБР щонайменше сорокарічної давності замість ультрасучасного "Сармата" – показник "високотехнологічного ривка" російських ракетних військ стратегічного призначення.

Безпілотний підводний апарат "Посейдон"

Чергове диво-дивне, про яке було оголошено, багато сказано, яким прокреслено не одну і не десять, а сотні червоних ліній, і яке вже давно повинно було потопити Британію, східне узбережжя США, але яке так ніхто і не бачив. Хоча насправді настільки руйнівну і секретну зброю дійсно ніхто не повинен був бачити. Чи підступ криється в чомусь іншому?

Абсолютно правильно – в іншому. У відсутності технологічних можливостей не стільки реалізувати проєкт у залізі, скільки інтегрувати цей засіб у наявні підводні комплекси.

Наприклад, у 2019 році трапилася катастрофа на унікальному підводному човні АС-12 "Лошарик", який, за однією з версій, відпрацьовував взаємодію з різними системами зброї, імітуючи зброю "судного дня", якої поки що не існує – проєкт "Посейдон" із його носіями АПЧ БС-136 "Оренбург" або БС-64 "Підмосков'я". Що в підсумку завершилося аварією, втратою АС-12 і загибеллю екіпажу.

Продовжувати про провальні та дефективні проєкти "суперзброї" Путіна можна ще довго, але спробуймо зосередитися саме на винуватці чергової інформаційної лихоманки – "Буревіснику".

"Буревісник"

Крилата ракета "Буревісник" з ядерною силовою установкою (згідно з тією інформацією, що вельми активно публікується нині у ЗМІ) має індекс 9М730, володіє швидкістю 850 – 1 130 км/год, здатністю літати на наднизькій висоті – 25 метрів над поверхнею землі, а завдяки ядерній турбореактивній установці здатна до місячного безперервного польоту і має модифікацію з ядерною бойовою частиною.

Звучить все це вкрай захопливо і заворожуюче, але виникає питання... Навіщо?

"Буревісник" – це настільки ж парадоксальний, наскільки сюрреалістичний виріб, який, по своїй суті, не має абсолютно ніякого сенсу, особливо в сучасних реаліях воєн і конфліктів. Але давайте по черзі.

По-перше, мене бентежить індекс 9М730 – це індекс сімейства балістичних ракет, наприклад, 9М723 ОТРК "Іскандер-М", 9М727/8 ОТРК "Іскандер-К" і так далі. Крилатій ракеті такий індекс ну ніяк не могли дати. За своїми властивостями вона ближче до крилатих ракет авіаційного базування сімейства Х-55/555 і Х-101, але аж ніяк не до балістичних із родоводу Р-500.

Тобто вже тут найяскравіша і груба нестиковочка.

По-друге, навіщо взагалі крилатій ракеті ядерна силова установка, яка дозволить їй літати протягом місяця? Принципова різниця з тією ж Х-55/555 і Х-101 тільки в часі польоту і незначній відмінності у швидкості з можливістю виходу на надзвук, а в іншому? Логічно, ракету запускають для завдавання удару по об'єкту, наприклад, за дві або три тисячі кілометрів, і вона цей удар або завдає, або ні – з урахуванням подолання цієї відстані на своїй швидкості і ймовірності прориву ешелонованої ППО противника.

Що виходить із "Буревісником" – його запускають і він може літати світом день, два, тиждень, два тижні, чогось вичікуючи? При цьому інверсійний слід, що залишається за ним, світитиметься, як новорічна гірлянда, адже його нагрівачі-тени орієнтовно розігріваються до кількох тисяч градусів. Ось і виникає питання: а що заважає будь-якому надзвуковому винищувачу перехопити цю приблуду?

Але далі куди цікавіше.

По-третє, "Буревісник", за задумом його авторів, повинен буде долати десятки і навіть сотні тисяч кілометрів, літаючи світом, але ось питання: а як він буде орієнтуватися в просторі? Який принцип навігації використовуватиме ця ракета, якщо супутникова армада Росії, м'яко кажучи, не здатна забезпечити навіть саму РФ необхідним рівнем якісної навігації?

Зрозуміло, такі дані Росії можуть надавати супутники однієї з країн-союзниць (і ми прекрасно розуміємо, що йдеться не про Іран або КНДР, а, найімовірніше, Китай), але тоді це пряме втягування Пекіна в гіпотетичне протистояння з тією країною, проти якої буде застосовано "Буревісник".

Ну і по-четверте. "Буревісник", як і "Сармат", – сира і ненадійна ракета, про що свідчить періодичність її аварій, а сумарно провальні випробування досягли п'яти. А тому "Буревісник" може бути не менш небезпечним для самої ж Росії і росіян, ніж для якогось гіпотетичного противника.

Висновок

"Буревісник" – це ракета Шредінгера. Вона ніби як і є, але водночас її і немає. Характеристики цієї ракети викликають питання – навіщо це потрібно? У чому сенс? Задумка? При цьому вона мало чим відрізняється за функціональністю від уже наявних Х-101/555/55.

Створюється враження, що Путіну терміново потрібно було дістати з запорошеної шухляди забуття чергову "суперзброю" і налякати нею після запровадження санкцій проти "Роснефти" і "Лукойлу" весь колективний Захід. Ось тільки якщо розібрати цю зброю на гвинтики, то ми не побачимо в цій приблуді нічого настільки "приголомшливого", щоб "приголомшитися".

Джерело