Чи зруйнує Польща ЄС?

Конституційний суд Польщі прийняв рішення, яке сколихнуло польське суспільство, та й увесь ЄС. Він визнав, що положення Договору про Європейський Союз несумісні з польською конституцією. Фактично, цим рішенням Польща ставить під сумнів примат загальноєвропейського законодавства над національним, що впродовж останніх десятиліть було одним із основних стовпів єдиної Європи.

Минулої неділі польська опозиція зібрала багатотисячні акції протесту в більшості великих міст країни. Гаслом протестувальників було «Залишаємось у ЄС!», а опозиційні політики з трибун і телеефірів наголошували, що рішення КС — це початок Полекзіту, мовляв Качинський виводить Польщу з об'єднаної Європи. Втім, такі заяви — значне перебільшення.

Згідно з останніми соцопитуваннями, 81% поляків хоче залишитися в ЄС, 12% — не мають думки з цього приводу і лише 7% — прагнуть виходу Польщі з ЄС. Цей показник навіть вищий, ніж був у 2003 році, коли проходив референдум про приєднання Польщі до ЄС. Тоді 77% проголосували «за», 22% — «проти». Ба більше, про потенційний Полекзіт говорить опозиція, але не влада: представники «Права і справедливості» неодноразово наголошували, що не прагнуть виходу з ЄС і розмови про це — безглузді.

Що підтвердив і нинішній прем'єр Матеуш Моравецький, який, коментуючи недільні протести, написав на своїй сторінці у Фейсбуку: «Полекзіт — це фейкова новина і шкідливий міф». І якщо невеликий відсоток поляків, які все ж таки бажають виходу з ЄС, і демонструє тенденцію до зростання, то популяризує цю ідею передусім не ПіС, а саме опозиція, яка чи не кожне загострення відносин Варшави з Брюсселем називає початком виходу Польщі з ЄС.

Проте уряди ПіС постійно йдуть на ці загострення, і так триває майже безперервно вже шість років. Більше того, навколо Польщі поволі гуртується коаліція урядів і політичних сил, які поділяють ідеї євроскептицизму. Головний союзник ПіС у цьому — багатолітній прем'єр Угорщини Віктор Орбан, що навіть підтримав рішення польського Конституційного суду на рівні урядового указу. Висловила свою підтримку й лідерка «Національного фронту» Марін Ле Пен, одна з потенційних учасників майбутніх президентських виборів у Франції.

Конфлікти ПіС із Брюсселем не лякають і 12 країн Центральної Європи, що створили й доволі динамічно розвивають ініціативу Тримор’я, ідею якої вперше запропонував у 2015 році тоді ще кандидат у президенти Польщі Анджей Дуда.

Тому, звісно, можна називати уряд ПіС «правими популістами» і бачити в будь-яких їхніх ініціативах бажання розвалити ЄС. Але це виглядає як спрощення й небажання визнавати реальну проблему: в Європі давно немає єдиного бачення подальшого розвитку власних інтеграційних структур. Суспільства відчувають несправедливість у нинішньому способі функціонування ЄС, звідси й перемога «Альтернативи для Німеччини» в кількох землях ФРН. Звідси й італійські «Ліга» та «Брати Італії». Звідси й Віктор Орбан, і ПіС, і Брекзіт. І цей поділ тільки поглиблюється.

Рішення КС Польщі — черговий (і доволі істотний) крок у напрямі такого поглиблення. Що реально може зробити Брюссель у цій ситуації?

Вже з'явилася інформація, що на найближчій сесії Європарламенту, яка розпочнеться 18 жовтня, обговорять рішення Конституційного суду Польщі. Європейська Народна Партія, партія «Відновлюючи Європу», Альянс соціалістів і демократів, а також Зелені гостро відреагували на це рішення й вимагають фінансового покарання Варшави — замороження польського плану відбудови (бл. 24 млрд євро) і замороження щорічних виплат із Європейського фонду регіонального розвитку (бл. 12 млрд євро).

Втім, ПіС не вперше зіштовхується з фінансовим шантажем Брюсселя. Виплата з Європейського фонду відбудови мала відбутися ще влітку, але була заморожена, власне, через подання Моравецьким до Конституційного суду запиту щодо суперечностей між положеннями Договору про ЄС та Конституцією Польщі. Тому зараз це буде лише продовження цього замороження. Крім того, торік кілька польських районів, котрі проголошували себе «зонами, вільними від ЛГБТ», були через це позбавлені фінансування з фондів ЄС.

Тому чергові фінансові санкції навряд чи здатні вирішити проблему. Імовірніше, вони тільки посилять і так сильне відчуття несправедливості у великої частини польського суспільства, відповідно — лише поглиблять розкол. Це відчуття несправедливості продиктоване, зокрема тим, що ЄС як інституція давно виходить за межі власних компетенцій, принаймні в розумінні великої частини населення. Про це написав колишній головний секретар Конституційної ради Франції Жан-Ерік Шотелль.

У статті під виразною назвою «Чому так багато агресії проти рішення КС Польщі?», надрукованій у Le Figaro, він, зокрема, зазначає, що органи ЄС вдають, буцім такі питання як аборти чи одностатеві шлюби були частиною фундаментальних цінностей Союзу, закладених в угоду про приєднання до ЄС із самого початку. Але так не було. Як приклад Шотелль наводить Ірландію, в якій до 2018 аборти в переважній більшості випадків теж були заборонені, однак подібного тиску на цю країну ЄС ніколи не чинив.

Крім того, французький юрист згадав, що рішення, аналогічні прийнятому КС Польщі, раніше були прийняті й французькими та німецькими судами. Шоттель стверджує, що право ЄС не може бути вищим за національне, зокрема французьке. «Європейське законодавство може обмежувати національний суверенітет лише настільки, наскільки це дозволяє Конституція, і за жодних обставин не може підривати конституційну ідентичність Франції», — пише Шотелль.

Тому впровадження санкцій, гостру реакцію і тиск на польську владу, які чиняться на тлі заборони абортів, дискусій навколо ЛГБТ-спільноти й тепер, частина польського суспільства сприймає як тенденційність і упередженість із боку євробюрократів.

Натомість про те, що рішення Конституційного суду не є прецедентом, нагадав і міністр юстиції Польщі Збінев Зьобро, який у відкритому листі до Дональда Туска перелічив рішення судів із часів його прем'єрства, котрі прямо чи опосередковано підвереджували вищість національного законодавства над загальноєвропейським. Крім того, схожі рішення в різний час приймались у Франції, Німеччині, Іспанії, Чехії та Литві.

Ще одна причина відчуття несправедливості — випадки відвертого нехтування інтересами Польщі з боку частини ЄС. Найяскравішим прикладом такого нехтування є рішення про будівництво першого, а згодом і другого «Північного потоку», попри гучні протести з боку країн Східної Європи, зокрема Польщі. І Єврокомісія, яка постійно погрожує фінансовими санкціями проти Польщі, жодного разу не розглядала можливість впровадження санкцій проти цього німецько-російського проєкту.

На світанку ідеї об'єднаної Європи було дві концепції її побудови: концепція Шарля де Голля, яка отримала назву «Європа Вітчизн», і концепція створення наднаціонального об'єднання в Європі. З часом європейська інтеграція пішла шляхом другої концепції, і з початку дев'яностих кожна наступна базова угода ЄС дедалі більше вивищувала роль наднаціональних інституцій над суверенітетом кожної з держав-членів. Однак у результаті це вилилося в домінацію багатших країн над біднішими та серйозний розкол всередині ЄС.

Не виключено, що рішення Конституційного суду Польщі підштовхне до обговорення можливості повернення до концепції «Європи Вітчизн», яка б дала право кожній країні — члену ЄС мати свої ідеологічні й політичні відмінності, а об'єднував би їх спільний ринок і геополітичні та безпекові інтереси. Так чи інакше, лише початок такого діалогу про саму суть ЄС зараз, можливо, дав би змогу вийти з цих поділів, у яких опинилися європейські суспільства. І в цьому сенсі ключ до примирення чи поглиблення розколу міститься не у Варшаві чи Будапешті, а саме в Брюсселі.

Джерело