Газети замість туалетного паперу й не тільки: Які негігієнічні звички були в СРСР

Життя в Радянському Союзі було непростим — постійний дефіцит товарів, обмежений доступ до побутових благ і жорсткий контроль над усіма сферами життя формували незвичну реальність. Гігієна в той час сприймалася інакше, адже людям часто доводилося викручуватись із ситуацій, коли звичних речей просто не існувало або вони були недоступні. Тому багато радянських звичок, які тоді здавалися буденними, сьогодні викликають подив або й відразу. Деякі з них були не лише антисанітарними, а й реально небезпечними для здоров’я. Втім, тодішні умови не залишали особливого вибору. Патріоти України пропонують згадати найтиповіші приклади тогочасної побутової "гігієни".

Зубна паста — розкіш

У СРСР не всі могли дозволити собі зубну пасту — вона була дефіцитною і часто замінювалась зубним порошком. Цей порошок складався з абразивних речовин, які пошкоджували емаль, але альтернатив не було. Часто догляд за ротовою порожниною обмежувався лише полосканням рота солоною або содовою водою. Це сприймалося як повноцінна заміна чищенню зубів. Наслідки такої "гігієни" не забарилися — проблеми з яснами, зубами та неприємний запах були звичним явищем.

Газети замість туалетного паперу

Туалетний папір у Радянському Союзі з’явився лише наприкінці 60-х років і одразу ж став дефіцитом. До того часу люди використовували старі газети, журнали або навіть книжкові сторінки. Газетний папір різали на шматки й складали біля туалету — це вважалося цілком нормально. Проте типографська фарба й груба текстура викликали подразнення шкіри та були просто небезпечними з погляду гігієни.

Господарське мило замість шампуню

Про гелі для душу й ароматизовані засоби гігієни в радянському побуті можна було хіба мріяти. Шампуні почали з’являтися лише в 1980-х, і то не повсюдно. У побуті повсякденно використовували звичайне господарське мило — для тіла, волосся і навіть прання. Проте цей засіб містив їдкі речовини, що висушували шкіру, пошкоджували волосся й могли викликати дерматити.

Одеколон на всі випадки

Одеколон у СРСР мав багатофункціональне застосування. Жінки використовували його для зняття макіяжу, попри високий вміст спирту, який сушив шкіру й подразнював слизові оболонки. Чоловіки ж вдавалися до полоскань рота одеколоном для освіження дихання, що могло мати небезпечні наслідки для слизової оболонки рота. Крім того, його часто застосовували як антисептик після гоління.

Спільні речі у ванній

Життя в гуртожитках і комуналках із відсутністю гарячої води призвело до появи звички користуватися громадськими лазнями. Там не було персональних засобів гігієни: тазики, лавки, ковшики та навіть мочалки були спільними. У сім’ях теж нерідко користувалися одним рушником на всіх і однією губкою для купання. Такі звички сприяли поширенню грибкових захворювань та інших інфекцій.

У деяких родинах рушники та мило було одним на всіх, а миття раз на тиждень було нормою. Для багатьох подібні практики залишались нормою аж до кінця 80-х. Проте сьогодні вони викликають щонайменше подив, а в гіршому випадку — страх за здоров’я. Саме тому варто пам’ятати, що доступ до гігієнічних засобів — не лише зручність, а й основа здорового життя.