Головком Сирський несподівано проговорився про справжню мету цифровізації, - експерт із кібербезпеки

"Коли процес зацифрований, ми знатимемо всіх наших громадян і де вони перебувають". Раптом несподівано Головком Сирський проговорився про справжню мету цифровізації. Цивільні цифровізатори ретельно уникали озвучування цього важливого, хоча й прихованого аспекту. Але кадровий військовий не звик до всіх цих психологічних хитрощів, недомовленостей, завуальованих еківоків. Військовий звик говорити прямо, як є. І сказав так, як йому постійно доповідають", - пише експерт із кібербезпеки Костянтин Корсун на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"І то є свята правда, товариство. Повністю згоден із головнокомандувачем. Людина, яка встановила собі будь-який застосунок, автоматично надає розробнику (у випадку Дії – рідній "державі") щонайменше: дані про марку та модель свого смартфона, дані про операційну систему та її версію. Без цього неможливо завантажити ту версію застосунку, яка відповідає операційній системі користувача.

Також може передаватися розробнику IP-адреса, за якою можна приблизно встановити регіон перебування користувача. Якщо IP-адреса належить оператору мобільного зв’язку – це взагалі джек-пот, оскільки підтягує "державі" (через "чорні скриньки" операторів) ще більше даних: номер мобільного, IMEI апарату, МАС-адреса, дані про дзвінки, обсяг використання мобільного трафіку, які ресурси відвідував, як довго на них перебував, якими месенджерами користувався, який браузер та його версія, у яких банках має акаунти, у яких соцмережах зареєстрований, як часто і як довго ними користується та ще купу персональної інформації, яку можна отримати з аналізу трафіку мобільного пристрою.

І все це користувач надає розробнику тієї ж Дії добровільно, без примусу. Бо ж зручно. До речі, РезервХрест розробляли також команда Федорова. Колись казали: очі – дзеркало душі. Це вже давно не так, товариство. Смартфон – ось сучасне та значно інформативніше "дзеркало душі" людини.

І ще - "маячок" геопозиції. А якщо встановлена Дія – то ще й своє цифрове фото, ПІБ, дата народження, діти, шлюби, штрафи, як, коли, за кого голосував (це на майбутнє).

А якщо ще встановлені РезервХрест, телеграм, ТікТок – такій людині можна сміливо пропонувати встановити поліцейську відеокамеру у спальні та у ванній – вона, скоріш за все, погодиться.

Про всі ці аспекти приватності, конфіденційності, захисту персональних даних я розповідаю роками, а щодо Дії та її ідеологічної шкідливості — вже шостий рік. Що м’якою лапкою "цифровізації" громадян позбавляють громадянських прав. Що "Чорне дзеркало" - це не прикольна фантастика, а мануал, план та напрямок дій.

Недарма ж чиновницький апарат виділив на важливу задачу цифровізації аж цілого віцепрем'єр-міністра з безмежними повноваженнями. Відбувається досить просто річ насправді: державі вкрай необхідно цифрувати усіх хом’ячків, щоб тримати їх максимально під контролем. А хом’ячки самі раді цифровізуватися — бо це їм зручно. Ідеально наче, стратегія Win-Win.

Псують картину лише окремі нігадяї, які кричать щось про приватність, ЗПД, про громадянські свободи. Агенти Кремля якісь. Добре, що таких вже майже не залишилося.

До речі, регулярно приходять в коментарі люди/боти, які звинувачують: "Ага, Корсун проти цифровізації!". Переважно це мої опоненти у владі, яким не заважає той факт, що моя професія – кібербезпека — неможлива без того, що вони називають "диджиталізація".

Насправді ж Корсун всього лише проти надання доступу державним органам до даних громадян внаслідок цифровізації. А цього ніяк неможливо уникнути, якщо саме держава очолює цифровізацію і сама її впроваджує. Ще я проти збільшення можливостей "таваріщей майоров" для позасудового стеження за громадянами. Проти необмеженого контролю за трафіком. Проти негласного цифрового стеження. А воно відбувається прямо тут і зараз, поки ви це читаєте. Просто більшість цього не бачить, не чує, не усвідомлює.

На відміну від, скажімо, Західної Європи, яка вся така "олдскульна" та "нецифровізована" - тому що тамтешні громадяни цінують свої громадянські права значно більше, ніж зручність. Для них свобода важливіша за комфорт їхніх наглядачів. Тамтешні наймані працівники на державній службі не сміють грубо й тупо порушувати інтереси роботодавця – себто платника податків. Бо негайно отримають мзди від громадян.

У сучасній Україні все трохи інакше. Точніше – майже навпаки.

Чому так – не знаю. Можливо, через неможливість змінити владу. Як там казали у 2019-му: "Ну, хоча б паржом. А як щось піде не так – поміняємо". Поміняли? Поржали?

А тепер ще з приємною та зручною цифровою рукою "держави" у дупі. Не дивіться вгору і насолоджуйтеся безплатним сиром... тобто цифровізацією.

Це ж так зручно. І зручно не тільки громадянам – як чесно визнав Олександр Станіславович. От молодець".