"Я готовий до карантину і будь-яких заходів з оборони від вірусу. Я не готовий до імітації, бо знаю, чим вона закінчується в критичній ситуації", - військовий ЗСУ

"Ну хто ж буде сперечатися з необхідністю карантину? Це як сперечатися з необхідністю копати бліндаж на передовій. Однак. У мене є ряд наївних запитань", - пише Гліб Бабич у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Якщо вже я почав порівнювати ситуацію з передовою, скажіть, а у нас є хоч який-небудь план оборони, крім бліндажів? Пересидіти обстріл в бліндажі - це правильно. А ось сидіти під землею під час повноцінної атаки - навіть не ілюзія безпеки. Це гарантоване очікування кінця.

Скажіть, а що там з планом взагалі? Які сили і засоби задіяні? Що на флангах, що в тилу? Обмеження на масові заходи і карантин для школярів і студентів - це добре.

А куди подінуться кілька мільйонів дітей відразу і в цілому по країні? Особливо, молодшого віку? Та й старшого, у яких весна буде свербіти в усіх місцях. Що передбачено для їх батьків? З ким залишити вдома молодших? Як стежити за старшими?

А наскільки будуть захищені діти, що сидять вдома, до яких батьки їдуть в набитому метро і маршрутках? Що проходять через супермаркети по дорозі з роботи, на якій немає карантину?

Якими методами будуть захищати їх батьків в місцях неминучого скупчення?

Що з церквами?

Що з контролем і скасуванням закордонних рейсів?

Що з контролем населення, що переміщається всередині країни, що знаходиться на карантині?

Що з аеропортами, вокзалами, автовокзалами, в'їздами в міста - і всією цією нудною інфраструктурою?

А що там з карантинними койками у лікарнях? А з мобільними карантинними шпиталями?

А з медичними протиепідемічними групами?

А з тест-системами?

А з дезінфекцією?

А з масками, які масово продавали за кордон останні місяці?

А з запасом ліків?

А з запасом продуктів і води, на критичний випадок?

А з готовністю силових структур, включиться в забезпечення заходів?

А з захистом від вірусу самих силових структур?

А з захистом і забезпеченням воюючою армії?

Що з інструктажем населення? Як берегтися (по пунктам і з кожної праски)? Що робити?

Що не робити? Куди і як звертатися коли захворів?

Що робити, якщо хворий не бажає їхати в карантин?

Як уникнути паніки?

Хто захистить від проявів паніки, якщо умовними Санжарами стане, скажімо, Київ?

Ой, а що з Верховною Радою, в якій "збіговисько" "монобольшості" куди більше 200 чоловік?

Вони встигнуть, не шкодуючи себе, прийняти все, через що ми готові вийти на вулицю?

Або посидять в ізоляторі, для загальної гарантованої безпеки?

Хто відповість мені на ці питання? Чому я до сих пір не бачу хоча б часткових відповідей на них?

Хоча б ознак дії?

Хто переконає мене, що необхідні, але непотрібні без інших, заходи, вводяться владою з похвальною швидкістю, щоб захистити мене від вірусу?

А не просто, щоб захистити себе від мене?

Або танці з карантином - це черговий цирк?

Тому, що якщо немає відповіді на мої запитання - вірус все одно прийде.

Ну, або не він сам - а паніка його імені. Яку старанно гріють вже місяць, без всякої реальної дії. Крім дешевих, і трохи огидних шоу з "обсерваціями".

Я готовий до карантину, і будь-яких заходів з оборони від вірусу.

Я не готовий до імітації, бо знаю, чим вона закінчується в критичній ситуації.

Думайте, дивіться, задавайте питання, домагайтеся відповідей.

Ні в одному карантині не заборонено думати.

Не бійтесь, і не панікуйте. Будьте обережні і розумні.

Бо є зараза гірше, і небезпечніше ніж коронавірус.

І її влаштовує ваша паніка і розпач".