Єсть "какая разніца": Марина Данилюк-Ярмолаєва про актуальність боротьби з проросійськими трендами в суспільстві зразка Зеленскього-2020

У 2020 році країна чула вельми цікавий меседж у новорічному спічі від президента. Суть його зводилась до того, що нам треба однаково успішна країна, де "не важливо, як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована. Де немає різниці, біля якого пам’ятника ти чекаєш дівчину, в яку ти закоханий", пише у соцмережі журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва, і продовжує, цитують Патріоти України.

Утім вийшло трошки не так — маркери важливі. Саме тому у вимогах Росії є пункт про відкат декомунізації та скасування ряду законів — особливо Кремль бентежать два: про мову та автокефалію церкви.

Коли росіяни захопили Маріуполь, вони одразу прибрали "і". А ще демонтували

пам’ятник гетьману Петру Сагайдачному, розташований у передмісті окупованого Маріуполя. Як же можна було лишати згадку про запорозького полководця, який ходив на Москву та османів. А раптом місцевим обивателям би це врешті зайшло краще за лєніна, партію і комсомол?

Був ще дуже цікавий епізод 2015 року, коли за ініціативи "Азов" у Маріуполі — на місці, де стояв Лєнін — поставили Святослава Хороброго. Тоді Громадське поїхало познімати реакції містян. Тьотки з перламутровою помадою на писках — сказали, що їм не зайшло, не проізвєдєніє іскуства. А мужик в кєпкє сказав, що йому більше подобався Лєнін, бо то наша історія. А ще один юний хлоп сказав, що Святослав Хоробрий нікакого отношеніє к нашему городу нє імєл і нікогда, і вобщє он не хрістіанін.

Пройшли роки, Маріуполь окупували. Так от зараз під день побєди рашисти встановили в Маріуполі новий монумент. Велике одоробло, де прославляється все російське і жодної згадки про інші епохи історії міста.

Цілий барельєф рашисти присвятили ждунам і колаборантам, які мріяли про окупацію Росією ще в 2014. "Навеки с россией" и "русский — наш родной язык" — стоять фігурки з плакатиками.

На тлі розбитих будинків — які стали братськими могильниками, відкривав це вєліколєпіє цілий губернатор із Пітєра. На світлині внизу добре показано — як зазивання Росії додому коштує життя та здоровʼя.

Ждуни та колаборанти — добрий грунт для російської окупації та переписування історії під себе.

Прикметно, що тьоток в помадах уже ніхто не питає про художні смаки. Тьоток поставили в неприродні пози. Це якщо вони не лежать в могильниках.