Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Наразі цього не знаємо, адже наш Генштаб проводить кілька локальних, так би мовити, стабілізаційних кампаній в повній інформаційній тиші.
По-друге сили в окупантів вичерпуються. Вони не витримали заданого власноруч темпу наступу і в останній тиждень кількість штурмів почала зменшуватися. Хоча все ще є доволі високою. Втім рівень їхніх втрат не зменшився, а навпаки зріс і може стати рекордним за рік та впритул наблизитись до 50-тисячного плану Мадяра.
І все ж на умовній лінії фронту не могла не позначитись кількатижнева шквальна навала російської армії, а тому оглянемо найбільш критичні ділянки.
На Харківщині варто відзначити 2 тенденції. Попри те, що Сили оборони повністю контролюють ситуацію в Куп’янську, однак окупаційна армія постійно повторює спроби знову зайти в місто.
Повторити свій маневр з півночі, у них не виходить, а тому основні зусилля вони спрямовують на те, щоб дотиснути наш плацдарм на лівобережжі Осколу. Ситуація для наших оборонців тут ще півроку тому була вкрай критичною, адже вся логістика проводиться під вогневим контролем ворога. І все ж росіяни не можуть витіснити нас із головних оборонних пунктів у Петропавлівці, Курилівці та Ківшарівці. За останні 3 місяці росіяни зуміли значно розширити сіру зону. Їхню не тривалу присутність фіксували у всіх трьох населених пунктах, але закріпитися вони в них не могли. Бо більшість штурмів – це шлях в один кінець. Днями ворог розширив зону вклинення до села Подоли, з якого він хоче проникнути у Заоскілля – так називається лівобережний район Куп’янська. Але поки ЗСУ стійко тримають оборону у Куп’янську Вузловому, а також донедавна найбільшому в Україні селищі Ківшарівка, то ці спроби будуть марними.
Так само як імітації штурмів у прикордонні де цього тижня російські ДРГ були помічені в боях за Козачу Лопань, що на північ від Харкова. Розширити сіру зону вздовж кордону на Вовчанському фронті теж закінчились нічим.
Чи можемо ми ще врятувати Костянтинівку? Це найбільш болюче та актуальне питання і одночасно виклик перед нашим Генштабом.
Ситуація в місті продовжує погіршуватися і так виглядає на те, що нас чекає сценарій як у Покровську. Росіяни активно проникають в місто з усіх боків та розповзаються по ньому. Наразі говорять про те, що в центральні квартали вже проникли від 100 до 250 окупантів. Натомість у місті немає тут достатньо людей, щоб зупинити цей процес, а нові резерви поки не надходять.
Окрім того, штурмовики ворога прориваються до північних районів, щоб відрізати від логістики всю центральну частину, де зосереджені наші укріплені в промзоні позиції. Постачання у Костянтинівку і без того дуже складне, адже кіл-зона починається вже від виїзду з Краматорська і поширюється на всю Дружківку.
ЗСУ цього тижня здійснили низку контратак біля Іллінівки, аби зупинити просування росіян на північ. І все ж окупанти змогли розширити зону свого контролю у південних та західних околицях міста, в районі Берестка.
Якщо зараз блискавично не реагувати і не залучити додаткові сили, то скоро буде вже пізно рятувати Костянтинівку. Якщо ж Генштаб вирішить, що цей сценарій вже не реалістичний, то ЗСУ будуть концентруватися на обороні тільки північної частини міста, а також готувати поступовий відхід у напрямку Дружківки.
Захоплення Костянтинівки відкриє шлях окупантам до наступу на Слов’янсько-Краматорську агломерацію із півдня. Якщо раніше головним їхнім планом був захід з півночі через Лиман, то після багатомісячної стабілізації фронту на півночі від Слов’янська, вони зробили ставку на прорив із півдня. І поки що вона спрацьовує. Втім Костянтинівка удвічі більша за Покровськ, а отже й часу і ресурсів на її окупацію піде в рази більше.
Тим часом, після окупації Покровська попри неймовірні зусилля, ворог так і не може розвинути наступ на Добропілля. А саме це б дозволило російській армії значно пришвидшити захоплення всієї Донеччини. Натомість вони застрягли у Родинському та на виході із Гришиного і майже не рухаються вперед. Цього тижня зафіксоване не значне розширення зони їхнього контролю, як на південь від Родинського, так і на північ від нього. Окупанти просунулись на 500-600 м. і знову зайшли у раніше деокуповані нами села Сухецьке і Затишок. Хоча повністю їх захопити ворог не зміг, однак це посилить натиск на наших обор онців як у Родинському так і Білицькому.
Запорізький напрямок разом із Покровським концентрують майже 50% всіх зусиль ворога на фронті. І саме тут у них є найменші результати. Бо до цих ділянок прикута найбільша увага Сил оборони, які вже третій місяць поспіль проводять стабілізаційні дії на стику Дніпровщини, Запоріжжя і Донеччини.
Колись локальні контратаки ЗСУ поступово перетворились на більш масштабну кампанію, яка розтягнулась на більш як 50 км та поступово вклинюється у позиції ворога як раз між Покровськом і Гуляйполем. Це однозначно негативно впливає на наступальні спроможності ворога.
ЗСУ проводять свої дії віз дотриманням інформаційної тиші, а тому не можливо дізнатися про реальний стан речей, однак багатоголосне ниття в російських військових пабліках вказує на те, що наші війська мають успіхи і все йде за планом.
Якщо кілька місяців тому росіяни на Дніпровщині контролювали близько 15-ти населених пунктів, то зараз тільки 4, а всі інші або перейшли у сіру зону або під контроль ЗСУ. І з кожним тижнем географія наших стабілізаційних дій все розширюється.
Так Силам оборони вдалося не тільки повністю зачистити Новопавлівку, але й продовжити рух у напрямку Філії, з тим щоб відкинути загарбників на інший бік річки Вовча. Одночасно з іншого флангу ЗСУ продовжили вибивати ворога із сіл на правобережжі іншої річки – Мокрі Яли. Зафіксовані удари ворога по наших позиціях у Піддубному, а отже нещодавно це село як мінімум перейшло в сіру зону.
Наразі зона ворожого контролю майже повністю зникла із правобережжя Мокрих Ялів на ділянці майже в 9 км від Піддубного на півдні і до межиріччя Вовчої і Мокрих Ялів на півночі. По цих річках ЗСУ хочуть вибудувати нову лінію фронту, яку ймовірно за певних умов зможуть дальше розширювати на південь і на схід.
На сусідній ділянці наші військові були зафіксовані в Новогеоргівці, а отже нам вдалося на 2-3 км вклинитися в оборону ворога, а також не тільки закріпитись у Березовому й Терновому, але і ймовірно потіснити окупантів на околицях Запорізького. І одночасно розвинути свій успіх на фланзі в Новомиколаївці.
Далі на південь, де Олександрівський фронт межує із Гуляйпільським, постійно точаться зустрічні бої, а лінія фронту є нестабільною.
Нещодавно осінтери тут помітили рух наших військових біля Новогригорівки і Солодкого, а це як мінімум означає, що окупанти не мають можливості безперешкодно наступати на Добропілля і Тернувате. Отже саме тут і гальмується наступ в обхід Оріхівського фронту.
А тому росіяни змушені атакувати в лоб ще й через відкриті поля. Так, вони врешті через кілька місячних спроб змогли зайняти останні кілька вулиць в Гуляйполі та дещо просунутись між Мирним і Залізничним, але глобально вони тут втрачають надто багато, а здобувають мінімум.
Якщо глянути на картину фронту в цілому та співставити із напрямками основних наших мідл страйків на Херсонщині та Приазов’ї, які створюють ворогу значні проблеми із логістикою саме на Запоріжжі, то виникає думка про те, що ЗСУ щось задумали і готують нові несподіванки вже найближчим часом.
Минула половина червня і в російському провальному наступі можна виділити нові тенденції. По-перше після трьох тижнів рекордної за всю війну кількості атак ворога, можна констатувати, що його досягнення були мінімальними, а можливо і від’ємними. Наразі...
Удари по Москві мають передусім психологічний ефект і демонструють слабкість російської держави та влади. Про це в ефірі Еспресо у програмі "Тепер Головне" сказав інвестиційний банкір, фінансовий експерт Сергій Фурса, передають Патріоти України. За йог...
