Карта бойових дій 18-25 квітня: Росія готує стратегічні резерви для битви року

Тим часом заступник начальника головного управління розвідки Вадим Скібіцький оприлюднив інформацію, що російська армія підготувала 20 тис. стратегічних резервів для використання на Донеччині. За його словами, ворожий генштаб має новий план – захопити всю Донеччину під час літньої наступальної кампанії. Підготовчий етап якої, до речі, вони повністю провалили. Та й як на цілий стратегічний резерв, то 20 тис., занадто мала кількість для виконання такої масштабної цілі. Навряд чи збільшивши свій контингент на 3% ворог зможе досягнути стратегічного прориву.

Втім одномоментна поява такої кількості військ на якійсь одній ділянці фронту однозначно створить для Сил оборони суттєві проблеми. Який ж саме напрямок для посилення свого наступу обере російський генштаб? Для повної окупації Донеччини їм потрібно вирішити питання Слов’янсько-Краматорської агломерації.

Для цього є 4 способи. Перший – це пробиватися з півдня через Костянтинівку і Дружківку. Другий – це шлях на Слов’янськ із півночі – через захоплення Лиману та повторення охоплення міста за сценарієм 2022 року. Ще один варіант атакувати агломерацію із тилу – повторивши спробу пробити коридор між Костянтинівкою і Добропіллям.

І в решті найбільш абсурдний, але не неймовірний для росіян – це штурм в лоб зі сходу. До слова, саме тут ворог має найбільш стабільне просування, яке триває ще з минулого року, після захоплення Сіверська. І це при тому, що тут воюють чи не найменш слабкі російські бригади.

Враховуючи ці фактори, напередодні головної битви року, ЗСУ змінило одразу двох ключових осіб, які керують обороною на Донеччині. Так, 11 армійський корпус, який стримує наступ окупантів на Слов’янськ очолив бригадний генерал Олексій Майстренко. Він - колишній комбриг 54 бригади, яка від початку повномасштабної війни фактично утримує Слов'янський напрямок.

Більш глобальної заміною стала поява генерал-майора Віктора Ніколюка за штурвалом всього оперативного командування "Схід", на яке покладена оборона всієї Донецької області. Чимало експертів відзначають Ніколюка як одного із найбільш талановитих українських генералів, який свого часу через бажання бути в зоні бойових дій відмовився від більш високої посади командувача підготовки Сухопутних військ.

Що ж відбувається на головних напрямках потенційного наступу путінської армії?

Лиманський фронт - найбільш стабільний

Лиманський фронт, де обороняється 3-тій армійський корпус, наразі виглядає як найбільш стабільніший. Останні більш менш значимі просування на північ від міста окупанти мали ще минулої осені. В грудні вони підійшли до Лиману через ліси із півдня та намагались проникнути в місто, але ця спроба захлинулась. Ворог заполонив ліси навколо Ямполя, фактично взявши селище в оточення, але за зиму так і не зумів вибити з нього наших військових.

Натомість вже у квітні Сили оборони здійснили низку контрзаходів та покращили своє становище на схід від Лиману, а також розширили зону контролю в центральній частині Ямполя. Продовжуються бої за витіснення окупантів із великого лісу між Ямполем і Лиманом. Окрім того, збройні сили відновили коридор, який сполучає Ямпіль із Озерним, а також відбили частину Закітного. Всі ці дії спрямовані на блокування просування росіян вздовж Сіверського Дінця як до Лиману, так і до Слов’янська.

Наступ на Слов'янськ набирає обертів

Останніми місяцями фронт невпинно наближався до Слов’янська зі сходу. Проміжною ціллю окупантів є зайняти панівні висоти за 15 км від Краматорська і Слов’янська, з яких посилити знищення цих міст. Для цього вони пробиваються до Рай-Олександрівки, формуючи два флангові вістря удару. У березні ворог сформував південний фланг, де він окупував Никифорівку і Липівку. Однак від середини квітня Сили оборони почали проводити тут стабілізаційні дії та здійснили кілька контратак на ці села. Наразі немає офіційної інформації щодо їхніх результатів, однак наразі росіяни повністю зупинили просування.

З північного флангу їхній наступ триває. Днями вони зайняли кілька кілометрів у районі Різниківки. Відтак погіршилися позиції наших оборонців біля Калеників та Кривої Луки. Із півночі ворог намагається сформувати кілька векторів наступу на Рай-Олександрівку і саме ця ділянка фронту поки виглядає для нас найбільш вразливою, а відтак доволі перспективною для залучення стратегічних резервів. Однак глобально навіть вихід російської армії на панівні висоти не створить достатніх умов для наступу на агломерацію, за умови відсутності підтримки із флангів – тобто якщо не буде досягнуто результатів на Лиманському, Костянтинівському чи Добропільському фронтах. А від так ці резерви будуть спалені надарма.

В минулому огляді карти бойових дій ми детально розглядали ситуацію в Костянтинівці, ворог застрягнув у боях довкола міста і не може навіть закріпитися на його околицях. Окрім того, навіть міські бої за таке велике місто як Костянтинівка триматимуть близько року. Тому вводити зараз сюди резерв беззмістовно.

Добропілля і Покровськ - зупиняють спробу зайти в тил

І врешті розглянемо перспективи варіанту прориву в тил через Добропілля. Останні місяці фронт між Костянтинівкою та Добропіллям був доволі стабільним, а ворогу не вдалося прорвати нашу оборону ні з флангу біля Софіївки та Шахового, ні фронтально по лінії Новий Донбас – Білицьке.

Єдиний напрямок, де окупанти мають дуже повільне, але все ж просування – це з боку Покровська, тобто там де вони зосередили найбільшу концентрацію своїх військ.

Днями російська армія ще більше розширила зону контролю як у Гришиному, так і на південь від нього та майже окупувала це село на околиці Покровська. Однак на це у ворога пішло понад 2 місяці. Далі на їхньому шляху стоять села Василівка і Новоолександрівка, куди росіяни поступово інфільтруються. Однак не можуть швидко просуватися далі, оскільки в тилу у них залишаються позиції ЗСУ біля Родинського та у північних околицях Мирнограда. Тому вирішення цієї проблеми буде більш пріоритетною, аніж рух у напрямку Добропілля.

Нещодавно окупанти мали просування як у Червоному Лимані так і в Родинському, що суттєво погіршило становище наших оборонців у Мирнограді, які опинилися у вогневому мішку. Це значно ускладнило їхній відхід. І все ж окупанти не можуть зайняти ані Родинське, яке постійно бомбардує вже наша авіація, ані навіть село Світле, на околиці Мирнограда. А тому наступ на Добропілля суттєво гальмується. Чи залучення додаткових 20 тис. росіян до вже існуючого сто десятитисячного контингенту зможе радикально змінити тут ситуацію – це складне питання, відповідь на яке знають тільки новопризначені генерали ЗСУ.

Втім математика війни підказує, що це також буде тупиковий сценарій для загарбників, кількість яких за останні 3 місяці значно скоротилася. У грудні головнокомандувач Сирський заявив, що в Україні воює 710 тис. росіян, а вже у квітні наша розвідка нарахувала на 30 тис. менше. А отже навряд чи нові 20 тис. стануть армією прориву, а радше відтягнуть неминучий провал окупантів.

Джерело