Колишні в'язні терористів "ДНР" розповіли моторошні подробиці про катування в "Ізоляції" (відео)

Старий завод ізоляційних матеріалів на околиці Донецька з красномовною назвою вулиці "Світлий шлях 3" українські митці 2010 року вирішили зробити Меккою сучасного мистецтва. Хотіли довести, що робітничий Донбас - це не лише шахти й заводи, тут своя культура і самобутність. Створили арт-зону "Ізоляція". Її 2014 року захопили проросійські бойовики, де спочатку облаштували військову базу, а згодом - концентраційний табір для всіх незгодних із "руським миром". Місце, яке до війни на Донбасі було осередком мистецтва, культури, креативу, під час війни перетворилося на страшну таємну катівню, передають Патріоти України з посиланням на ТСН.

Нині "Ізоляція" має такий вигляд: у колишніх кабінетах конторського приміщення камери для полонених, у підвалі – кімнати для тортур. Там є стіл, на якому катують. Біля стіни в пакеті лежить головне знаряддя катів – тапік.

Колишній полонений "Ізоляції" Максим Теорентер житель містечка Лиман на Донеччині, бізнесмен, майстер спорту з американського футболу і кількаразовий чемпіон України з боротьби. Максим не схотів миритися з окупацією рідного Донбасу. 2016 року він мав зв'язок із українською розвідкою. Максима схопили і відвезли у пекло.

"Це називається тапік - військовий польовий телефон. Коли підключають це до людини, він відчуває сильний, пронизливий, глибокий біль. Всі м'язи, сухожилля, зв'язки - вони стискаються. І ти кричиш, бо ти чуєш, як у тебе ламаються зуби в цей час, ти чуєш, як у тебе з носа йде кров, вони при цьому б'ють тебе по ногах палицями, по потилиці, по всьому тілу, яке їм доступно", - розповів колишній полонений.

Цю "процедуру" під час допиту Максиму робили кілька днів. Кожна тривала по кілька годин. "Я просто кричав. Знаєте, як люди кричать. Ось просто як тварина, яке вмирає, кричить. Я говорив їм вбийте мене", - згадує він.

Бойовики "ДНР" "тапік" називають класикою тортур. Чи не кожен, хто був в "Ізоляції", відчув його на собі. Найчастіше дроти прикручують до пальців ніг і рук. Але професійні садисти значно вигадливіші: "Вони кажуть, зараз ми кинемо тебе тапік на вуха і у тебе інсульт. Одразу ж. Інсульт".

Харків'янин Олег Сугерей на війну пішов із першою хвилею мобілізації. Був снайпером. Схопили ж його, коли він був на завданні по той бік фронту. Утім, Олег не знав, що на нього чекає далі. В окупованому Донецьку його здав подвійний агент. В "Ізоляції" його катували 10 днів.

"Десять днів вони для мене були як 10 місяців. Тебе б'ють струмом, одночасно тебе б'ють по нирках, в голову прилітає. Тобі щось кричать у вухо, хтось кадик тобі вже намагається вирвати. Тобі знімають штани, або провід між сідниць тобі можуть вставити, або на мошонку можуть накрутити, на головку члена можуть накрутити. Другий провід на мізинець - поливають тебе гарненько водою і включають струм", - розповів колишній полонений.

Але доведена до нестями людина для катів утрачає сенс. Тому тип знущань час до часу вони міняють. "В них так звана стіна плачу. Ставлять тебе, ти ставиш руки на виверт, спираєшся на стіну, стаєш до стіни, спиратися на неї з мішком і ось тобі кажуть, якщо ти опуститися, та от не вистоїш, то тебе зґвалтують", - згадує Олег Сугерей.

"Відкрилися ворота пекла", - додав Олег Сугерей.

Навіть у війни, де смерть вважається роботою, є правила, визнані всім світом. Одне з них - про полонених і тортури. ТСН.Тиждень підготував розслідування про те, чого в сучасному світі, зокрема, на українській землі, точно бути не могло. "Ізоляція" - від цього слова в бранців в'язниці в окупованому Донецьку кров холоне в жилах. Дивіться про 5 людей і їхні 5 історій в "Ізоляції" - місці, яке до війни на Донбасі було осередком мистецтва, культури, креативу, але під час війни перетворилося на страшну таємну катівню.