Марина Данилюк-Ярмолаєва: Хто така Ганна Маляр, і чому її звільненню з Міноборони радіють воєнкори та пресофіцери

У 2020 році Ганна Маляр балотувалась під брендом "Слуг Народу" до Київради, і хоча вибори програла, не залишилась непоміченою.

У своїх дебютних на новій посаді інтерв’ю Маляр розказувала, що вона "професійно займається початком збройного конфлікту на Донбасі". І натякала, що треба нарешті організувати захист України в інформаційному просторі та освоїти навички ведення гібридної війни.

У жовтні 2022 року журнал NV вніс Маляр у список 25 найвидатніших воєначальників сучасності. Що було дещо дивно — посада заступника Міноборони є цивільною. А любов Анни Маляр до оливкового одягу, навіть частіше ніж у Залужного з Будановим, — не урівнює її з ключовими військовими, які справді здобували критичні перемоги.

Анна Маляр на своїй посаді куратора інформаційної політики змогла посваритися із військовими кореспондентами, які багато років висвітлюють події на фронті. І точно знають, що треба показувати, а де обличчя та тло краще заблюрити. Саме в часи цієї заступниці воєнного кореспондента могли викреслити з пулу чи поставити бан на відвідини того, чи іншого сектора. Крім того, українським журналам кілька разів забороняли відзняти історичні кадри звільнення українських міст в прямому режимі. Чому так? Бо як же це можна знімати, як звільнені від окупації люди гойдають на руках захисників і цілують їм руки — поки президент із Єрмаком не приїхав. Так, наприклад, було в Херсоні. Тож ми отримали неприємну ситуацію, коли історичні кадри звільнення обласного центру зняли хіба військові для своїх тіктоків — у досить поганій якості.

Звільнена фахівчиня з гібридної війни не раз повідомляла новини про звільнення того чи іншого пункту раніше за Генштаб і бригаду, яка безпосередньо працює на тому чи іншому відтинку. Чим ставила під загрозу життя захисників.

Крайня історія — зі звільненням Андріївки на Донбасі. Наша 3-тя штурмова ще бій не закінчила, а Маляр уже відрапортувала про перемогу. Чим підставила людей і наразила себе на цілком заслужений хейт.

Мої джерела також додають, що безмежна любов колишньої вже заступниці до хизування чужими перемогами посварила її з офіційними речниками кількох угруповань, які є кадровими військовими та ще і військовими журналістами.

З гучних скандалів ще варто згадати зарубу Ганни Маляр із бойовими медиками, які розклали ситуацію, як Командування медичних сил не реагує на потреби тут і зараз.

Уже на піку розмов про звільнення Маляр з’явилась іще одна неприємна деталь про заступницю з "інформаційної політики". Саме за ці два з гаком роки Міноборони вбило Військове телебачення та Армію Інформ — головного мовника ЗСУ, який ось-ось мав запуститись в нормальному режимі із якісними програмами. Нащо нам це треба? Для якісного історичного архіву нинішньої великої війни з Росією. Друге — саме ці ресурси мали виростити нове покоління якісних військових журналістів та речників, які могли б не писати сухі та нудні релізи, а якісно поїхати з журналістами WSJ, NYT, WP — і розказати інформацію з перших вуст. Без "анонімних джерел" з російськими "вухами".

Далі варто відзначити участь Маляр у поширенні не зовсім правдивої інформації. 25 лютого 2022 року на сторінці тоді заступниці Міноборони з питань інформаційної політики з'явився пост про "російських військових на Оболоні, які одягнулися в український камуфляж".

Як потім стало відомо — це були українські військові. Але дезінформовані люди в паніці не розібрались хто є хто — і був вогонь по своїх.

Цей фейк не був спростований на офіційному рівні досі, не було публічних вибачень перед підрозділом, який зазнав втрат, та рідними воїнів. І тому не дивно, що досі в інтернеті блукає міська легенда про бої з росіянами на Оболоні.

Я не знаю, чи буде за нового міністра оборони Рустема Умєрова посада заступника з інформаційної політики. І не маю уявлення, хто може стати умовним наступником Анни Маляр. Але дуже хотілось би аби це не був черговий експерт із "Холостяка" та СТБ чи "Говорить Україна" на "плюсах". За інформацію про війну в часи війни мають відповідати ті, кому це болить і кому не байдуже — як озвучена ними інформація вплине на хід війни.