
«Мало того, що випустили достроково виродка, який закатував людину до смерті – ще й зброю йому в руки дали! За документом виходить, коли його етапували у квітні до Ростовської області, ще перед відправкою до України, його вже помилували. І ми з цим рішенням влади нашої країни нічого зробити не можемо, поки це все триває. Тільки мовчки спостерігати, як цей виродок живе своє життя, після того, як відібрав його у моєї дочки. Навіть не поранений. Ось така справедливість у нашій країні, такі «герої», – повідомила жінка.

Повідомляється, що Кемеровський обласний суд визнав Владислава Канюса винним у вбивстві своєї колишньої дівчини з особливою жорстокістю 28 липня 2022 року. Він виправдав його за статтею про зґвалтування та не притягував його до відповідальності за незаконне позбавлення волі. Канюса засудили до 17 років колонії, а також зобов'язали виплатити 1,5 млн руб (585 тис грн) компенсації рідним загиблої Віри Пехтєльової.
За даними слідства, Канюс кілька годин катував дівчину, перш ніж вбити. Сусіди кілька разів викликали поліцію, але наряд не приїхав – в подальшому п'ятеро поліцейських отримали умовні терміни у справі про недбалість.
Родичі Віри Пехтєльової побачили у соціальних мережах фото Канюса, де він на волі позує зі зброєю у компанії людей у військовій формі. Ймовірно, він брав участь у бойових діях в Україні у складі ПВК «Вагнер».
Варто додати, що у другій половині минулого року стало відомо про те, що установи ФСВП РФ відпускають ув'язнених на війну в Україні до складу ПВК «Вагнер». У червні 2023 року президент Росії Володимир Путін визнав, що підписує укази про помилування ув'язнених, завербованих на війну з Україною. За оцінками правозахисників, «вагнерівці» вивезли з колоній щонайменше 40 тис. ув'язнених.
22 липня за новим церковним календарем (4 серпня за старим) - день пам'яті святої рівноапостольної Марії Магдалини, однієї з дружин-мироносиць. У народі день отримав назву Марія Ягідниця. За старим календарним стилем - день пам'яті священномученика Пан...
Кабмін Сергія Корецького отримує економіку з майже нульовим зростанням, інвестиційним голодом і дедалі дорожчою макрофінансовою стабільністю. Його головне завдання — перевести країну від компенсації воєнних втрат до нарощування виробничої спроможності.