На Куп'янському напрямку противник відновив атаки на плацдармі в районі Дворічної... - Костянтин Машовець

1. На Куп'янському напрямку передові підрозділи 69-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника відновили атаки на плацдармі в районі Дворічної, прагнучи просунутися в бік населеного пункту Кіндрашівка, а також взяти під повний контроль населений пункт Западне. Поки що - безрезультатно.

Крім того, ворог веде наступ по річці Оскіл, з плацдарму у північному напрямку, ймовірно, намагаючись з'єднати свій Дворічансько-Новомлинський плацдарм з таким же в районі селища Красне Перше. Ворог веде атакуючі/штурмові дії вздовж дороги, яка веде з Дворічної до Красне Перше, між річкою Оскіл та Фіголівкою, яку він нещодавно втратив.

Власне, те, що відбувається, це те, про що я говорив і писав раніше - командування 6-ї ЗВА противника намагається розвинути свій успіх на Осколі, намагаючись об'єднати кілька "нафорсованих" його передовими підрозділами невеликих плацдармів в один великий. Поки що йому це вдається робити з великими труднощами...

На півдні, в смузі дії 1-ї танкової армії (ТА) противника, зі складу його угруповання військ (УВ) «Запад», незважаючи на ряд атак, здійснених її передовими підрозділами зі складу 2-ї мсд, 4-ї танкової дивізії (тд), за підтримки підрозділів 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), йому поки що не вдалося досягти значного просування на Борову.

2-га мсд не може прорватися вздовж річки та повністю захопити село Загризове, а підрозділи 4-ї тд та 27-ї омсбр продовжують свої безуспішні спроби прориву між селами Лозова та Першотравневе у напрямку хутора Зелений Гай та села Борівська Андріївка. Більше того, судячи з усього, на лівому фланзі цієї тактичної групи противника ЗСУ контратакували та відбили хутір Надія з прилеглим до нього лісом, просунувшись у бік Райгородки.

Таким чином, питання подальшого проведення гіпотетичної «Куп'янської наступальної операції» противника, військами (силами) суміжних флангів двох його УВ «Север» та «Запад» (відповідно 6-ї ЗВА та 1-ї ТА), шляхом обходу Куп'янського району оборони ЗС України з півночі та півдня «через річку», поки що, м'яко кажучи, зависло у повітрі. Думаю, цілком можливо, що російське командування у зв'язку з цим знову може повернутися до варіанту "витіснення ЗСУ" з їх плацдарму на Осколі, на схід від міста.

2. На Лиманському напрямку командування 20-ї ЗВА противника зі складу УВ "Запад" продовжує свої спроби надати своїм плацдармам на річці Чорний Жеребець оперативно-тактичного масштабу та характеру.

З цією метою обидві "штатні" мотострілецькі дивізії армії (3-тя і 144-а мсд, відповідно) намагаються їх розширити. Перша (3-тя мсд), атакуючи своїми передовими підрозділами в напрямку Макіївка - Греківка, друга (144-а мсд) намагається прорватися в напрямку Іванівка - Колодязі та Іванівка - Зелена Долина. За останні 4 дні лише 144-й мсд вдалося досягти успіху, просунувшись на 1,2-1,4 км у напрямку Зеленої Долини.

Іншими словами, суттєвого прогресу на Лиманському напрямку противник поки що не може досягти (наразі йому навіть не вдалося вийти в район населеного пункту Колодязі).

На протилежному березі річки Ч. Жеребець передові підрозділи сусідньої 25-ї ЗВА противника продовжують спроби повністю витіснити наші війська за неї, атакуючи, як у напрямку Терни – Ямполівка, вздовж річки з півночі на південь, так і зі сходу, у напрямку самої Ямполівки. Очевидно, що перед командуванням 25-ї ЗВА противника стоїть недвозначне завдання щодо повного витіснення українських військ за річку Жеребець.

Як на мене, активізація противника на Лиманському напрямку має цілком зрозумілі причини – він дуже "хоче" прорватися з північного сходу в район Дробишево та вийти на рубіж Лиман-Ямпіль. Саме за таких умов у противника з'явиться можливість перевести у практичну площину питання про Сіверський виступ (плацдарм) Збройних сил України, де їх передові підрозділи розташовані за 7 км від західних околиць Лисичанська. У зв’язку з цим варто підкреслити, що допоки ЗСУ утримують північний берег Сіверського Дінця від Ямполя до Білогорівки (верхн.), у противника, у цьому плані, навряд чи замаячить щось реальне.

3. На Новопавлівському напрямку знову активізувалися передові частини 90-ї танкової дивізії (ТД) противника зі складу його 41-ї ОА. Протягом останніх 4-х діб її передові підрозділи, діючи з рубежу Новоєлизаветівка – Срібне, здійснили низку наступальних/штурмових дій у напрямках Надіївка – Котлярівка та Срібне – Троїцьке.

Сенс їх цілком очевидний - ворог намагається обійти хутір Преображенка з півночі та півдня, адже утримання цієї позиції Збройними силами України суттєво заважає ворогу просуватися на вказаних напрямках.

На даний момент у мене поки немає точних даних про ефективність цих дій противника, але, судячи з усього, йому вдалося розширити свій клин на кілька сотень метрів на південь від хутора (в районі села Запоріжжя) і зайняти лісосмузі на північ від нього.

Однак, схоже, що питання Надіївки все ще "на порядку денному" - українські підрозділи чинять там впертий опір ворогу по обидва боки дороги до Котлярівки і в районі самого села, а тому ворог все одно не може надійно закріпитися в ній.

На півдні, частина сил 51-ї ЗВА противника (110-та та 114-та омсбр), а також ударне угруповання УВ «Восток» (36-та, 39-та та 57-ма омсбр) намагаються прорватися у західному напрямку вздовж обох берегів річки Вовча в районі Андріївки та Костянтинополя, відповідно по рубежу Костянтинопіль - Розлив, в районі самої Андріївки та на північний захід від неї їдуть вперті бої. Поки що, суттєвих успіхів на цих напрямках противник не має.

4. Великомихайлівський напрямок і коротко про Запорізький напрямок.

Очевидно, що командування 5-ї ЗВА і УВ противника «Восток» зараз стурбоване прийняттям рішення про методику продовження їх наступу у бік траси Запоріжжя-Донецьк, по обидва береги річки Мокрі Яла.

На даний момент (принаймні за останні 3 - 5 днів) темпи цього наступу ЗНАЧНО сповільнилися. 127-ма мсд 5-ї ЗВА, яка діє вздовж західного берега річки Мокрі Яли (і де, вочевидь, ворог завдавав «головного удару»), практично зупинилася, хоча її передові підрозділи продовжують інтенсивні спроби атакувавти у напрямку Бурлацьке – Шевченко, а також з півдня, з напрямку Дніпроенергії та Скудного у напрямку Веселе та Федерівка.

Я вже писав, що без встановлення контролю над районом Шевченко – Бурлацьке – Привільне – Вільне Поле, подальші "устремління" противника в північному напрямку, на Комар, причому саме в смузі 127-ї мсд, чим далі йдуть, тим більш "проблемними" стають. Однак на даний момент ворогу не тільки не вдалося зайняти цей район, а він, навіть "не повністю" контролює село Бурлацьке та хутір Привільне.

За цих умов, щоб відновити темп наступу, вороже командування, очевидно, намагатиметься прийняти якесь управлінське рішення. За великим рахунком, їх два:

- Перенести свої основні зусилля із смуги 5-ї ЗВА у смугу 36-ї ЗВА (вона діє вздовж східного берега річки Мокри Яли)

- Задіяти додаткові сили та засоби зі складу резерву УВ «Восток» у смузі, поки що «основної» 5-ї ЗВА.

Однак з цього приводу існує кілька нюансів:

- Очевидно, що штурмові підрозділи обох бригад «морської піхоти», приданих 36-й ЗВА (40-та та 336-та обр МП), на даний момент, після боїв у районі Великої Новосілки, Новочеретуватого та Нового Комара, м'яко кажучи, «не в тій формі», щоб опинитися «повним складом на вістрі головного удару» (їх, у цьому сенсі, явно потрібно поповнювати).

- Резерв УВ «Восток» (ймовірно, частина сил 60-ї омсбр та 5-ї отбр) має обмежену боєздатність (фактично кожна з них може виставити у 24-х-годинний термін не більше посиленого батальйону, та й то... це ще «вилами по воді писано»).

- Звичайно, можна потягнути "на нуль", як штурмову піхоту, численні "полки і батальйони мобілізаційного резерву" з наловлених чоловіків "ди-ни-ри", які в достатку ошиваються по тилам УВ "Восток". Але, знову ж таки, рівень їхньої боєздатності, особливо як "штурмовиків прориву", дуже сумнівний.

У передових частинах і підрозділах 5-ї і 36-ї ЗВА, у цьому сенсі, відпрацьована хоча б методика і основні способи застосування штурмових підрозділів, але ці "мобілізовані напівокупанти" мають дуже туманні уявлення про все це, в тому числі і їх командний склад.

А тепер трохи про «глибокий прорив» на Запорізькому напрямку...

Наскільки я розумію, передові частини 108-го десантно-штурмового полку (лшп) противника зі складу 7-ї десантно-штурмової дивізії (ймовірно, за підтримки ряду підрозділів 503-го мсп зі складу 19-ї мсд, або 70-го мсп зі складу 42-ї мсд) продовжували свої спроби прорватися в напрямку П'ятихатки - Степове та вийти на дорогу Степове-Щербаки, Поки що, безрезультатно. Початковий успіх противника (до 1,5 км просування та зайняття ним П'ятихаток), близько тижня тому, залишається поки що єдиним його досягненням на цьому напрямку

На даний момент «кричати на всі голоси» про «глибокий прорив ворога» на Запоріжжя, виходячи з усіх цих подій, явно, м'яко кажучи, передчасно. Дивно, але все ще є люди, які бачать у всьому цьому «далекосяжні наслідки».

Цілком можливо, що за цими атаками противника обмеженого тактичного масштабу може послідувати (а може і не послідувати) щось більше, але поки що особливих даних з цього приводу немає.

Цілком зрозуміле прагнення командування 58-ї ЗВА противника перерізати рокаду між Оріховим та Кам'янським на ділянці Степове-Щербаки у своїй смузі, щоб різко ускладнити для українського командування маневр силами та засобами на цьому напрямку. І навіть визнаю, що ця спроба може робитися «на порозі» чогось більшого ніж захоплення кількох лісосмуг південніше дороги. Але знову ж таки, про "глибокий прорив" поки що говорити не варто.

Всі ці «далекосяжні» перспективи на Запорізькому напрямку ми, ймовірно, обговоримо в одному з наступних оглядів.

Джерело