"Намагаюся не вживати фемінітиви і вважаю, що найвища повага до професіонала - це коли його стать взагалі не згадується", - Олена Білозерська

Олена Білозерська, доброволець ДУК ПС, офіцер ЗСУ, автор «Щоденника нелегального солдата» пояснила свою позицію

Олена Леонідівна Білозерська — український журналіст, блогер та громадський діяч, володарка першого місця у всесвітньому конкурсі блогів The Bobs Deutsche Welle за 2013 рік серед блогів українською мовою за версією користувачів. Вона заявила, що найкраще, коли стать професіонала взагалі не вказується окремо, як то використовуючи фемінітиви на кшалт "адвокатка", "лікарка", "науковиця", монструозне "політкиня" і т.ін., повідомляють Патріоти України з посиланням на Фесбук-сторінку пані Олени. Пропонуємо її допис нашим читачам.

Як, мабуть, багато хто знає, я противниця фемінітивів, окрім тих, що вже стали мовною нормою і не ріжуть вухо, на кшталт "лікарка". Цілком свідомо намагаюся їх не вживати і вважаю, що найвища повага до професіонала - це коли його стать взагалі не згадується.

Є фемінітиви, які виглядають природно: кухарка, кравчиня, продавчиня тощо. Спочатку я думала: це тому, що ці професії "народні" і ними здавна займалися жінки. Нібито на підтвердження цієї версії - два слова з подібним звучанням: "продавець" і "видавець", при цьому "продавчиня" звучить нормально, а "видавчиня" - майже словесний монстр. (Хоча й не дотягує трохи до таких покручів, як, наприклад, "науковиця" чи "політикиня").

Але ж ні. Беремо два слова з подібним звучанням, які обидва означають людей з вищою освітою, інтелігентних професій: "режисер" та "інженер". Але "режисерка" звучить майже нормально, а "інженерка" - немислимо. Чому?

Вочевидь, тому, що режисерка - це не режисер, у якого в паспорті написано "стать - жіноча". Це передусім жіночий погляд - на життя, на світ, на мистецтво. "Щось очима жінки". А "жіночих" і "чоловічих" поглядів в інженерних проектах в принципі не може бути. Тому всі інженери, а не інженери й інженерки.

Те саме з "поетесою" - це та, що у своїй творчості не піднімається вище жіночої (найчастіше любовної) лірики. Через це Ахматова казала, що вона поет, а не поетеса, через це я зараз кажу, що офіцер, а не офіцерка. Буває, даш кому-небудь інтерв'ю, а його відредагують, заходиш на сайт і бачиш "свою пряму мову": офіцерка, військовослужбовиця, бійчиня, доброволиця, снайперка... Бррр... Втім, я не настільки принципова, щоб через це сваритися.

Є ще такий нюанс: той самий фемінітив по-різному виглядає в різному контексті. "Членкиня ОУН" - нормально, "членкиня КПРС" - ні, навіть якщо йдеться про той самий повоєнний Львів.

При цьому всьому я розумію, що сучасні емансиповані жінки настільки люблять фемінітиви і так активно їх просувають, що вони приживуться неминуче, усі без винятку. І буду я, як ті російські білоемігранти, які до кінця життя продовжували писати з "ятями". Що ж, я взагалі по життю консерватор і ретроград


Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Загубили святу славу доброчинців

вівторок, 14 липень 2020, 0:30

У Шпикові на Вінниччині... Найближча мені дорога зі столиці до рідного дому в Джурині на Вінниччині – через Шпиків. Колишній райцентр, у минулому примітне багатолюдне містечко, тепер затрапезне в бур’янах і розбитих дорогах село Шпиків, що розташувалос...