Наша війна стала довгою, але може закінчитися раптово. Головне, щоб причиною цієї раптовості були не ми, - політолог

"Довга війна. Я вже говорив і писав, що основним досягненням Путіна у 2023 році стало нав'язування всім довгої війни", - пише політичний аналітик Віктор Андрусів у своєму Телеграм-каналі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Однак довга війна не означає, що вона просто буде в'яло текти роками, десь як це було з АТО. Довга війна означає, що сторони досягли балансу сил, мають достатньо ресурсів для продовження бойових дій, але недостатньо для перелому.

Тим не менше довга війна може закінчитися раптово. Я вже писав, що в довгій війні початкові цілі і причини війни втрачають смисл для всіх сторін. Єдине, за що боряться сторони, – це "щоб не програти", але ця боротьба все більше й більше виснажує їх і створює передумови для раптового кінця.

Так це сталося в Першу світову, з якою часто порівнюють сьогоднішню ситуацію на фронті. Ще в червні 1918 року німці знаходилися на відстані 56 км до Парижа, а вже 8 серпня Ам'єнська операція союзників фактично стала початком кінця війни. Причому це не був якийсь тотальний розгром, союзники просунулися десь на 11 км, німці втратили 74 тис. солдатів (із полоненими), союзники – 46 тис.

Причина успіху союзників була в іншому – бойовий дух німців був зламаний. Вони почали масово здаватися в полон і відступати. Війська були сильно виснажені й деморалізовані, економіка виснажена, політика страждала від революційних рухів, і далеко не найпотужніша операція союзників запустила ефект доміно, і вже 13 серпня в німецькій ставці почали обговорювати питання перемир'я.

Довга війна виграється не стільки військовою силою, як ми бачимо на прикладі Першої світової, а іншими важливими факторами:

1. Бойовий і моральний дух армії та суспільства. Брак снарядів, техніки, невдалі операції, успіхи противника – усе це може зламати дух воїнів і народу. Це не виглядає так, що люди сказали: "Усе, розходимося". Навпаки, спочатку вони починають погоджуватися на зміну цілей і причин війни. Наприклад, "та навіщо нам той Крим". Пізніше вони все більше хочуть закінчити війну, і їм уже все одно, як вона закінчиться.

2. Довіра. Зміна керівництва будь-якого рівня є серйозним ризиком для системи управління, яка знаходиться під серйозним тиском ворога. Міняти керівництво не тільки можна, а й треба. Бо часто є вигорання, "замилене око", "знесений дах" тощо. Але ці зміни за жодних умов не мають підривати довіру армії та суспільства.

Тому зміна керівника, якому довіряють, потребує широкого пояснення причини такого кроку. І зміна може відбутися тільки на керівника, який має не меншу підтримку чи довіру.

3. Система управління. Коли війна починається, вона швидко мобілізує кращих людей і ресурси. Коли війна затягується, починають перемагати хитріші, підліші й корумпованіші. Це ще раз підтверджує тезу про те, що зміни бувають потрібні. Але разом із цим система працює цілісно. Якщо якийсь блок випадає через кризу в керівництві – збій позначається на всій системі.

Як я і сказав, наша війна стала довгою, але може закінчитися раптово. Головне, щоб причиною цієї раптовості були не ми".