Не по Хуану сомбреро, або Чому Одеса сидить без світла

Неоковирна спроба з боку офісу президента поставити під контроль енергетику закінчилася тим, що гарантом енергетичної безпеки стала компанія ДТЕК.

Масштабна аварія в Одесі, яка залишила місто-мільйонник без світла, має стати дзвіночком для уряду та офісу президента. Заяви про те, що ми «от-от успішно пройдемо опалювальний сезон», — від лукавого. Проблеми тільки починаються.

«Ключовий пріоритет будь-якого міста — критична інфраструктура», — говорили енергетики та експерти ще в липні, до масових хвиль ракетних і дронових атак. Наголошували, що в кожному місті необхідно встановити великі газогенератори, які врятують від замерзання під час блекауту та заживлять комунальні підприємства — опалення та водопостачання.

Блекаут Одеси стався в лютому, нічого не виявилося готовим. На щастя, температура не була критичною на момент аварії, але висновки можна зробити вже. Якщо це — готовність влади, то в нас серйозні проблеми не тільки із залишком цього опалювального сезону, але і з наступним.

Якщо говорити зрозумілою телевізійним менеджерам мовою, це анонс. Тизер того, чим закінчиться бездіяльність офісу президента, чий енергетичний координаційний центр сфокусувався на контролі над фінансовими потоками, а не на реальній підготовці.

Про реальні «здобутки» центру я писав минулого разу: в гонитві за грошима не тільки не знайшли грошей, але і втратили час. До майбутнього опалювального сезону зазвичай починають готуватися в квітні. Давайте подивимося, що в нас буде на цей момент. Формула підготовки проста: потрібне паливо, потрібні ремонти обладнання та потрібні гроші на це, бо населення платить менше і пізніше.

Почнемо з палива. Скільки в нас буде газу, невідомо. «Нафтогаз» — банкрут, який зобов’язаний продавати дешевий газ громадянам і електростанціям, в яких немає вугілля (про вугілля трохи нижче). При цьому деякі громадяни так успішно працювали в «Нафтогазі», що купили не лише «Бентлі», а й цілий готель неподалік центру Львова.

Призначення наглядової ради в компанію насправді проблеми не вирішить, — наші західні партнери чудово зрозуміли просту комбінацію з трьох ходів: звільнили наглядову — довели до банкрутства — призначили наглядову. Тепер, коли «Нафтогаз» знову приходить просити грошей, європейці використовують не менш цинічний підхід. На саміті Україна—ЄС запрошують Володимира Зеленського до «єдиної платформи торгівлі газом». Але при цьому український «Нафтогаз» до цієї платформи не пускають. Гарантом енергетичної безпеки будуть приватні трейдери.

Скільки в нас буде вугілля, невідомо. Відомо лише, що видобуток на державних шахтах падає — в них як не наводили ладу, так і не наводять. Державного вугілля мало, а навіть наявне не доїжджає до державних теплових станцій компанії «Центренерго». Повністю непідконтрольне колишньому олігарху Ігорю Валерійовичу «Центренерго» вимагає дешевий газ у «Нафтогазу» (що в нас із газом, див. вище), а вугілля — в тієї ж ДТЕК (за гроші «Укрвугілля», бо своїх немає).

У результаті «якось так сталося», що гарантом енергетичної безпеки в такій ситуації залишаються старі знайомі — приватні шахти та приватні теплостанції корпорації ДТЕК, які належать колишньому олігарху Рінату Леонідовичу.

Розрекламований торік експорт електроенергії при таких розкладах залишиться теплим спогадом, адже генерації банально не вистачає. Навпаки, бізнес тепер намагається імпортувати електрику з ЄС. Це дуже дорого, але живитися від генератора ще дорожче. Тут на виручку можуть прийти трейдери, в портфелі яких велика кількість споживачів. Професійний трейдер може «розбавити» дорогу європейську та дешеву українську електроенергію і в такий спосіб зменшити тягар на бізнес та економіку. Давайте здогадаємося, хто має такий портфель, хто виявився готовим — державний трейдер, створений Міненерго, чи трейдер, який працює в холдингу Ріната Леонідовича?

Здогадатися неважко: вміння державного трейдера обмежуються простою комбінацією — отримати електрику в державного «Енергоатому» і повернути гроші з відстрочкою. В критичній ситуації майже весь імпорт знову контролює ДТЕК.

Це, мабуть, вперше, коли колишньому олігарху Ахметову не потрібно було нічого робити, щоб поставити владу в залежність від своїх структур. Труп енергетичного суверенітету держави приплив до нього сам. Уже навесні він зможе торгуватися з офісом президента з позиції сили.

А офісу треба буде відповісти ще на таке запитання: хто оплачуватиме всю підготовку до опалювального сезону? «Нафтогаз» — банкрут, як ми вже зрозуміли, лише за перше півріччя 2022-го збитки становили 57 млрд грн. За низькі тарифи на електроенергію повинен платити «Енергоатом», але і ця компанія — банкрут. Їй вистачає грошей на закупівлю кабелів за завищеними цінами, але для покриття боргів на ринку грошей категорично немає. Борг перед ринком становить 26 млрд грн, це гроші, за які має компенсуватися різниця між тарифами громадян і ринковими цінами. Їх просто немає звідки взяти.

Колишні олігархи зі своєї кишені не заплатять, як ми розуміємо. Доведеться шукати зовнішнє фінансування. Тест-драйв такого прохання довелося зробити реальному керівнику координаційного центру з питань енергетики, заступнику Андрія Єрмака Ростиславу Шурмі. У Давосі Шурма відкрито просив міжнародних партнерів допомагати фінансово. Більш того, допомагати не тільки державі, а й фактичному гаранту енергетичної безпеки — компанії ДТЕК. Незважаючи навіть на те, що з часів Януковича ця корпорація в «чорному» списку міжнародних фінансових інституцій після, скажемо так, дуже непрозорих транзакцій навколо компанії «Донбасенерго».

Заявку партнери зустріли, як би це краще висловитися, прохолодно. Якщо перекласти на мову, зрозумілу в офісі, це був конкретний фейспалм. Тому в офісі президента тепер муки вибору. Влітку Ростислав Шурма переконав керівництво держави, що можна отримати все й одразу: і навести порядок у галузі, і поставити під контроль фінансові потоки в ній.

Не вдалося ні того, ні іншого, сидіти незручно і риби немає. Тому потрібне рішення. І оскільки постійне переставляння ліжок у борделі ефекту не дає, залишається одне — почати змінювати персонал.

Джерело