"Небезпеку, що криється у різких заявах російських представників, не варто недооцінювати", - Портников

Історія конфліктів рясніє прикладами того, як сама підготовка до війни – навіть без бажання її почати – призводила до активних воєнних дій.
Борис Гризлов. Фото: РБК.

"Голова делегації Росії у Тристоронньої контактній групі (ТКГ) Борис Гризлов зробив жорстку заяву, в якій звинуватив українську делегацію у зриві переговорів і відмові вживати додаткові заходи з припинення вогню на Донбасі. Гризлов попереджає, що будь-які спроби Києва змінити Мінські домовленості, в тому числі і в черговості виконання заходів, можуть призвести до непоправних наслідків", - пише оглядач Віталій Портников у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Незабаром стало відомо, що пана Гризлова взагалі не було на засіданні, підсумки якого він коментував. Представник маріонеткової «влади» Луганська Владислав Дейнего, який також бере участь на засіданнях ТКГ, вимагає від Києва підписати додаткові документи, які зобов’язують обидві сторони не стріляти і – що найголовніше – встановлюють прямий зв’язок між сторонами конфлікту. Тільки в цьому випадку так звані «народні республіки» зможуть відмовитися від нещодавно запровадженого ними режиму повної бойової готовності.

Може виникнути питання: в чому причина такої жорсткої риторики? Адже тема перегляду Мінських угод – це аж ніяк не новина для російських учасників переговорів. Про необхідність внести корективи у ці документи президент Володимир Зеленський говорить практично з першого дня після приходу до влади. Він піднімав цю тему і під час саміту «нормандської четвірки» в Парижі. І не отримав від президента Росії Володимира Путіна попереджень про «непоправні наслідки». Що стосується черговості виконання пунктів Мінських угод, так кожен, хто цього захоче, може переконатися: перший пункт цих домовленостей передбачає повне припинення вогню, а другий – відведення важкого озброєння. І про необхідність виконання цих пунктів українська сторона нагадує російській уже п’ять років поспіль.

Риторика Гризлова тієї ж природи, що і парад Путіна

Однак жорстка риторика Гризлова є цілком зрозумілою. Вона – тієї ж природи, що і рішення президента Володимира Путіна про проведення параду 24 червня.

Коли ухвалювалося рішення про анексію Криму і окупацію Донбасу, ціни на нафту ще перебували на «космічному» рівні, добробут росіян зростав. Зараз, переконаний, російському керівництву просто нема чого більше запропонувати населенню, окрім параду і «захисту російськомовного населення» – і це в умовах продовження епідемії коронавірусу, з якої Росія виходить із великими труднощами.

Коли в авторитарних режимів не виходить із хлібом, вони згадують про видовища. Парад – видовище. І таке ж видовище – маленька переможна війна з тими, хто зазіхає на «русский мир».

Сама війна сьогодні навряд чи потрібна Володимиру Путіну. Однак присмак війни – це теж частина вистави. Спектаклю, який розігрується і для росіян, і для українського керівництва.

Росіяни повинні переконатися в тому, що їхній президент не здає своїх позицій, а його представники у Мінську не дають спуску українській делегації і викривають всі її «авантюри».

А український президент Володимир Зеленський, за задумом Кремля, повинен відмовитися від будь-яких своїх ініціатив щодо врегулювання ситуації на Донбасі і погодитися із «планом Путіна». Перший пункт цього плану – прямі контакти українського керівництва з маріонетками з Донецька та Луганська.

А якщо таких контактів не буде – що ж, тоді знову може бути війна. Адже «війська народних республік» вже приведені в стан підвищеної бойової готовності.

Можна вважати, що це всього лише пропагандистська атака, на яку не варто звертати увагу. Однак історія конфліктів рясніє прикладами того, як сама підготовка до війни – навіть без бажання її почати – призводила до активних воєнних дій. Тому небезпеку, що криється у різких заявах російських представників, не варто недооцінювати".

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Загубили святу славу доброчинців

вівторок, 14 липень 2020, 0:30

У Шпикові на Вінниччині... Найближча мені дорога зі столиці до рідного дому в Джурині на Вінниччині – через Шпиків. Колишній райцентр, у минулому примітне багатолюдне містечко, тепер затрапезне в бур’янах і розбитих дорогах село Шпиків, що розташувалос...