Діамант "Надія" оповитий легендами, які відлякують і приваблюють одночасно. Його репутація сповнена історіями про смерть й різного роду нещастя, що переслідували власників дорогоцінності протягом кількох століть. Разом з тим, служіння в якості спадкової прикраси трьох найвишуканіших французьких монархів, створила цьому темно-синьому діаманту у 45,52 карата репутацію королівського аксесуару.
Дуже рідкісний алмаз був видобутий і оброблений в Індії. Свою теперішню назву отримав не через символічну надію, а на честь британського колекціонера Генрі Хоупа (англ. - надія), який володів ним у 19 столітті.
Першим відомим на ім'я власником діаманта у 17 столітті став французький торговець Жан-Батист Таверньє. За однією з легенд, дорогоцінний камінь був викрадений зі статуї богині Сіти, за що Таверньє нібито прокляли.
Хоча торговець прожив довге життя, подальша історія діаманта вражає трагедіями. У 18 столітті діамант прикрашав королів Франції Людовіка 14, 15 і 16, але останній з них, разом із дружиною Марією-Антуанеттою, загинув на гільйотині під час Великої французької революції.
Після цього камінь з'явився у Лондоні, кочуючи по скарбницям британської еліти, включаючи короля Георга 4. Проте фінансові труднощі змушували нових власників перепродавати коштовність далі.
Діамант також приніс нещастя своєму "хресному батькові" лорду Френсісу Хоупу, який збанкрутував, і його дружині Мей Йохе, яка покинула чоловіка.
На початку 20 століття діамант опинився в США. Його володарка, американська спадкоємиця Евелін Волш Маклін, не зважала на чутки про прокляття, але в її житті трапилося чимало трагедій: смерть сина, розпад шлюбу, божевілля чоловіка та передозування дочки.
У 1949 році камінь придбав Гаррі Вінстон, який передав його Смітсонівському музею природної історії, де він перебуває донині.
Діамант "Надія" залишається об’єктом легенд і захоплення. Його вартість оцінюється в 350 мільйонів доларів, проте камінь "не продається". Чи справді він проклятий, чи це лише збіг обставин? Відповідь досі залишається загадкою.
Як зазначив в коментарі виданню "Інтент" доктор філософії у галузі історії та археології з Одеси Валентин Долгочуб, перед Україною стоїть задача створити новий національний наратив щодо історії Причорномор’я до імперських завоювань. Вже є обережні спро...
У серпні російські окупаційні війська зазнали досить серйозних втрат у особовому складі, а також у кількох категоріях технічної компоненти. Не обійшлося й без встановлення абсолютного рекорду. Якщо ж взяти до уваги той факт, що минулий місяць був завер...
