Найманці російської ПВК "Вагнер", яку визнали міжнародною злочинною організацією, навчалися тактичної медицини, зокрема, на росіянах, які тікали з поля бою. Про це український відеоблогер Володимир Золкін, який записує інтерв'ю з російськими військовополоненими, повідомив під час стриму з головною редакторкою видання "ГОРДОН" Олесею Бацман і телеведучим Савіком Шустером, передають Патріоти України.
"Мені один колишній вагнерівець розповів, як він проходив такмед. Тут навіть я, розумієте, здивувався, бо це вже якось занадто", – сказав Золкін.
Він зазначив, що втікачів окупанти називають "п'ятисотими". "Упіймали вони цього "п'ятисотого", повернули до лав. Але не до лав, а вони на ньому відпрацьовують такмед. У який спосіб? По-живому вони відрубують йому руку до ліктя, і той має йому надати допомогу. Тобто перебинтувати й зробити усі потрібні моменти, щоб той не помер. Щойно він усі ці моменти зробив і той не помер – "браво, молодець". Тобто ти пройшов цю частину, ти розумієш, знаєш", – описав Золкін.
За його словами, колишній утікач із відрубаною рукою "прекрасно розуміє, що вже не жилець", оскільки після цього йому відрубають ще одну руку чи ногу. "Той, який тренується на ньому цього такмеду, теж розуміє, що той уже не жилець, але... У російській армії це... Я не можу сказати, що [...] це відбувається скрізь і постійно, але такі випадки є", – наголосив відеоблогер.
Він назвав російських дезертирів "найнормальнішими представниками російської армії". "[Це] людина, яка зрозуміла, що їй там робити нічого, і вирішила втекти", – зазначив Золкін.
Одним з найважливиших елементів статусу (рангу) "наддержави" тієї чи іншої країни (ну, або прагнення претендувати на такий статус) є не тільки значний людський, фінансово-економічний чи ресурсний потенціали, а її РЕАЛЬНА спроможність проєцирувати свою ...
"Хо-хо, от уже й "Іскандери" з Брянщини до нас різко летіти передумали, слава ЗСУ!.. І облитий уриною бункерний гебнюк, який три дні був мовчав і ховався, а на четвертий доручив своєму американському цуцику за себе віддзявкнути (але в того не дуже дзві...