Один з найкрасивіших у Європі і перший стаціонарний через Дніпро: Як виглядав Ланцюговий міст Києва, знищений 1920 року

Перший стаціонарний міст Києва через Дніпро був урочисто освячений і відкритий 28 вересня 1853 року. Ідеєю будівництва особисто надихнувся імператор Микола I. До тих пір після сходження льоду в районі Києва наводили плавучі "літні" мости, про першу таку переправу відомо з літопису 12 сторіччя. У 1847 році англійський інженер Чарльз Блекер запропонував проєкт мосту через Дніпро, який влаштував венценосного замовника.

Елегантний довжелезний міст, прольоти котрого тримали два велетенські ланцюга, по обидві боки проїжджої частини, отримав назву Миколаївський. Ланцюги і ряд інших конструктивних елементів було виготовлено металургами Англії, які на той час справедливо вважалися лідерами та новаторами галузі.

Сучасники описували споруду наступним чином: "Міст складається з 4-х прольотів, по 440 футів кожен, і двох напівпрольотів, по 225 футів кожен, рахуючи від осі крайніх биків до лицьових граней підвалин. Крім цих шести отворів, залишено ще один - з поворотним полотном, що відкривається під час високих вод для пропуску барок… прольоти розділені шістьма кам’яними биками. Для сполучення мосту з берегом служать дві кам’яні підвалини".

Ланцюговий міст з'єднав не лише лівий та правий береги Дніпра, він поєднав Київську та Чернігівську губернії та один з головних шляхів імперії, що вів на північ до Москви та Петербургу та захід - аж до Варшави. У той час селище Передмостова слобідка (нинішня паркова зона Гідропарк) адміністративно належала до Козелецького повіту Чернігівської губернії як і все Лівобережжя навпроти Києва.

У 1898 році провели першу реконструкцію, мосту оскільки через обміління Дніпра та малу ширину розвідного прогону у місті пригальмувався розвиток річкового судноплавства.

У травні 1920 року до Києва увійшли польсько-українські союзні війська Пілсудськоно та Петлюри, однак цей останній тріумф над московськими більшовиками виявився недовгим. За місяць довелося залишити столицю України. Полякам довелося підривати мости, які з'єднували береги, щоб затримати Червону армію. Достатньо було зруйнувати вибухівкою лише одну ланку ланцюга, щоб прольоти обрушилися у воду.

У 1921 році залишки мостових ланцюгів, що заважали навігації, були підірвані й опустилися на дно Дніпра. За два роки ухвалили рішення почати відновлення стаціонарного мосту.

Нову конструкцію урочисто відкрили 10 травня 1925 року і назвали на честь революціонерки Євгенії Бош. Однак й цей міст простояв недовго - 1941 році його підірвали підрозділи НКВС, коли Червона армія залишала Київ. Міст метро на тому самому місці з'явився у 1960-ті роки зі спорудженням другох черги першої лінії Київського метрополітену.

Однак і тепер у сонячну погоду проїжджаючи Мостом метро під водою можна побачити бики його славетного попередника. Деяке уявлення про втрачену перлину конструкторського мистецтва може дати чудовий Ланцюговий міст Сечені у Будапешті. Ця перша стаціонарна переправа через Дунай з'явилась на чотири роки раніше - 1849 року і досі тішить гордість угорців. При цьому варто пам'ятати, що Ланцюговий міст Києва був в рази довшим і масштабнішим, і справляв відповідно більш сильне враження.