​Огляд Слов'янського напрямку - Костянтин Машовець

Противник (російські війська) продовжує наступальні дії в смузі своєї 3-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Юг», у загальних напрямках Сіверськ — Слов'янськ та Бахмут — Слов'янськ, намагаючись дістатися основними силами своїх передових частин і з’єднань ближніх підступів до Слов'янська (зі сходу та південного сходу) і частиною сил — до ближніх підступів до Краматорська (зі сходу).

І хоча у звітний період темпи просування передових російських підрозділів на цьому напрямку значно сповільнилися, їм все ж вдалося досягти певних тактичних результатів на низці ділянок.

Станом на даний момент передові штурмові (піхотні) групи противника вже зафіксовані за 7,7 км від Краматорська (позиції у районі Васютинського) і 12 км від Слов'янська (від передових російських позицій у районі Юрківки та на північний захід від Рай-Олександрівки).

1. На Слов'янському напрямку російські війська діють переважно основними силами 3-ї загальновійськової армії (ЗВА), за винятком її 4-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), яка діє в районі Костянтинівки. Зокрема:

- 6-та омсбр

- 85-та омсбр

- 88-ма омсбр

- 123-тя омсбр

- 127-ма омсбр

- 2-га артилерійська бригада (абр)

Крім того, в тому ж напрямку своїми основними силами діє, так званий «російський добровольчий штурмовий корпус» (РДШК), а також до 5-6 формувань рівня «окремого мотострілецько\стрілецького полку» (омсп/осп), так званого «мобілізаційного резерву» (МР) та Територіальних військ (ТрВ). На даний момент ці формування або входять до складу частин і з’єднань 3-ї ЗВA, або придані їм у якості засобів підсилення.

У всіх передових частинах і підрозділах 3-ї ЗВА, на даний момент, сформовано спеціалізовані штурмові групи, силами яких противник фактично й проводить атакуючі\штурмові дії в тактичній зоні.

Фактично, російська 3-тя ЗВА майже усім своїм «штатним» складом (за винятком однієї бригади — 4-ї омсбр) зосереджена виключно на Слов'янському напрямку. З цією метою навесні цього року 70-та мотострілецька дивізія (мсд) 18-ї ЗВА з УВ «Днепр» (Південна стратегічна операційна зона) була перегрупована у смугу 3-ї ЗВА (на лівий фланг) у напрямку Часів Яр — Дружківка. Що, у свою чергу, дозволило командуванню УВ «Юг» та 3-ї ЗВА, зокрема, здійснити значне ущільнення оперативної побудови цієї армії (шляхом зменшення по фронту смуги наступу цієї армії та ешелонування її сил і засобів у глибину), що — дозволило суттєво підвищити тактичну щільність бойових порядків передових (у першому ешелоні) частин і підрозділів цієї армії.

Насправді саме цей фактор, а також «природне» і поступове звуження смуги 3-ї ЗВА, по мірі просування її військ (сил) зі сходу на захід на ділянці ЛБЗ від Сіверського Донця до села Маркове, у загальному напрямку Слов'янська, зрештою дало російському командуванню можливість не лише проводити атаки/штурмові дії в тактичній зоні з достатньо високою інтенсивністю, але водночас підтримувати її достатньо довго.

2. Наразі командування російської 3-ї ЗВА очевидно зосереджує свої основні зусилля на флангах своєї оперативної побудови, а саме:

- Вздовж південного берега річки Сіверський Донець, по загальній дирекції Резніківка - Каленики - Миколаївка

- А також, по обидва боки дороги Е-40, на ділянці Слов'янськ — Бахмут, по загальному напрямку Привілля — Оріхуватка.

Ймовірно, що командування 3-ї ЗВА противика очікує найближчим часом досягти основними силами своїх передових частин і з’єднань наступних рубежів:

- Стародубівка — Миколаївка, просуваючись уздовж південного берега Сіверського Донця і з напрямку Рай-Александровки

- Оріхуватка – Ніканорівка, прориваючись по обох боків дороги E40 у північно-західному напрямку

- Васильівська пустош — Васютинське, аби повернути частину сил 3-ї ЗВА у бік Краматорська.

Проводячи досить активні наступальні дії по цих напрямках у червні та липні, російська 3-тя ЗВА змогла досягти на тактичному рівні низки позитивних для себе результатів, зокрема:

- У напрямку Каленикі — Піскунівка передові штурмові групи противника, ймовірно, змогли просунутися на північний захід, обходячи Криву Луку з півдня

- Крім того, ведучи уперті зустрічні бої за захоплення Рай-Олександрівки, противник одночасно зміг просунутися кількома невеликими піхотними групами на північ від неї, вздовж дороги на Миколаївку, і закріпитися у значному лісовому масиві на північ від Рай-Олександрівки.

Таким чином, незважаючи на те, що українські війська продовжують утримувати низку позицій, як у районі Кривої Луки, так і в районі Рай-Олександрівки, російське командування змогло за два літні місяці досягти низки тактичних вклинень у напрямку Миколаївки (одного із ключових тактичних «вузлів» оборони ЗСУ на всьому Слов'янському напрямку). Наразі противник намагається прорватися до нього, діючи вздовж двох доріг, що ведуть до нього із Закітного та з боку Рай-Олександрівки.

Станом на даний момент відстань від позицій російських штурмовиків, які «засіли» в лісі на північ від Рай-Олександрівки, до південно-східної околиці Миколаївки становить близько 2 км, а від їх позицій, затиснутих на південь від Кривої Луки — трохи більше 4 км.

- Передові російські штурмові групи, що діють вздовж каналу Сіверський Донець -Донбас, змогли просунутися від перетну цього каналу з дорогою Е-40 на північ, розпочавши бої за Юрківку, а по напрямку Привілля — Малинівка, ймовірно, їм вдалося «зачепитися» за останню.

- Фактично, на ділянці від Юрківки до Маркове, діючи як через канал Сіверський Донець-Донбас у західному напрямку, так і вздовж нього на північ, противник у червні-липні зміг досягти не лише низки тактичних вклинень, а й просунутись основними силами своїх передових частинь і підрозділів. Наприклад, російські штурмові групи зуміли просунутися від каналу до східних околиць Васютинського (4,5-5 км), а основними силами захопити Новомаркове і просунуться на 1,5-2 км на північ від нього.

Іншими словами, командування російської 3-ї ЗВА, з одночасним наступом своїх передових підрозділів уздовж дороги Е-40 і каналу Сіверський Донець-Донбас, відповідно на північний захід і північ (тобто в напрямку Слов'янська), вже розпочало повертати частину своїх сил (війська її лівого флангу) у бік до Краматорська.

І хоча темпи просування російських військ, які у середньому становлять 4-5 км (а на деяких ділянках 6-8 км) за два місяці й які, навряд чи можлво назвати «особливо вражаючими», все ж слід визнати, що на ділянці від Рай-Олександрівки до Васютинського ЗСУ, поки що, не можуть повністю зупинити противника. Також, слід підкреслити, що для всього Слов'янсько-Краматорського оперативного напрямку цей район дуже важливий, оскільки у разі подальшого успішного просування російських військ через нього, він дозволить їм дістатися безпосередньо Краматорська та Слов'янська найкоротшими маршрутами.

3. Щодо подальших перспектив розвитку ситуації безпосередньо на Слов'янському напрямку щодо МОЖЛИВИХ дій противника (3-тя ЗВА), варто зазначити, що на них, очевидно, буде впливати низка факторів, зокрема:

- Командування 3-ї ЗВА, очевидно, окрім свого «основного» завдання, має додаткове – сприяти військам (силам) 25-ї ЗВА УВ «Запад» на Лиманському напрямку та військам (силам) 8-ї ЗВА та 3-го армійського корпусу (АК) безпосередньо на Краматорському напрямку.

Це означає, що 3-тя ЗВА навряд чи зможе повністю зосередитися на власній головній задачі, виключно із гіпотетичним «проривом до Слов'янська». Ймовірно, частина її сил таки буде змушена розвернутися не лише у бік Краматорська, а й ще південніше, у бік Дружківки, а також прорватися до місця злиття Казенного Торця із Сіверським Донцем (тобто до Слов'янської ТЕС).

Якщо на Краматорському напрямку, у районі Костянтинівки, російські війська наразі більш-менш досить близькі до «переходу від Костянтинівки до Дружківки», то на Лиманському плацдармі ЗСУ, очевидно, бої за нього, скажімо так, «трохи затягуються» для російських військ.

Судячи з того, що наразі командування російської 3-ї ЗВА зосереджує свої основні зусилля саме на флангових ділянках своєї смуги наступу, цей фактор таки враховується ним досить серйозно.

- Другий фактор стосується вже очевидного зниження темпів просування передових підрозділів, фактично самої 3-ї ЗВА. Наприклад, бої за Рай-Олександрівку точаться вже понад місяць, але російські піхотні групи так й не змогли поки що повністю взяти це поселення під свій щільний контроль. Українські піхотні групи, ймовірно, досі присутні в його південній частині.

Очевидно, темпи просування передових частин і підрозділів російської 3-ї ЗВА не впали «самі по собі», а стали наслідком зниження загального рівня їхньої бойової спроможності. Що, в значній мірі, було викликано «фірмовим стилем» командування російської 3-ї ЗВА, про який я писав у попередньому огляді, присвяченому цьому напрямку, — його хворобливим бажання атакувати/наступати за будь-яких умов – «завжди, одразу і скрізь».

Звісно, рано чи пізно така методологія й призводить до зниження бойових можливостей передових частин і підрозділів. Більше того, це трапляється, навіть, незважаючи на можливість їх масування та концентрації зусиль на певних ділянках і напрямках, у певні проміжки часу. Особливо стосовно їхньої штурмової піхоти, яка має «вкрай погану» властивість «закінчуватись у найневдаліший момент».

Схоже, саме це зараз відбувається із передовими підрозділами 6-ї та 123-ї омсбр 3-ї ЗВА, які значно «витратили» саме за цими показниками. Проте вони так й не втратили здатності регулярно відправляти свої невеликі піхотні (штурмові) групи «інфільтрації» для проникнення у бойові порядки передових українських підрозділів. Ймовірно, лише частота цих «пробіжок» російських штурмовиків – трохи зменшилася...

- Два попередні фактори досить чітко приводять нас до думки про те, що протягом серпня російська 3-я ЗВА, ймовірно, таки отримає ДОДАТКОВІ сили та засоби зі стратегічних резервів, для свого підсилення.

Крім того, до цих факторів слід додати ще принаймні два аргументи — 3-тя ЗВА таки змогла «підповзти» ближче, ніж решта російських армій і угрупувань військ, до всієї Слов'янсько-Краматорської агломерації (нагадаю, саме вона головною метою всієї літньої кампанії російських військ у 2026 році), а також має цілком реальний шанс, у разі свого значного посилення, таки прорватися до Слов'янська або Краматорська «з ходу».

Усе це разом може суттєво змінити зміст і значення подальших дій російської 3-ї ЗВА на Слов'янському напрямку, залежно від того, чому саме її командування віддасть перевагу найближчим часом. Насамперед, сприянню сусідам на своїх флангах у їхньому доступі до Слов'янсько-Краматорської агломерації, або — не звертаючи уваги на результати боїв на південь від Краматорська (вздовж осі Костянтинівка — Дружківка) і на північний схід від Слов'янська (на Лиманському напрямку) — все ж-таки прагненню найближчим часом виключно власними силами «прорватися з ходу» до цієї агломерації.

Джерело