"Це фото, шановний Михайло Діанов та пані Tanya Goncharova, ведуча Телеканал "Рада", я зробив 27 березня у Маріуполі у дворі по вулиці Євпаторійській на відстані всього лише 1200 метрів від заводу "Азовсталь". І ці люди не купалися в морі разом з іншими маріупольцями, як стверджує Діанов у своєму інтерв'ю. А як і інші маріупольці ховали загиблих родичів, знайомих, друзів...", - написав фотограф Євген Сосновський на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжив:
"Ховали тих, хто загинув у своїх будинках, в яких, як каже Діанов, під час обстрілів вже нікого не було.
Загинув тому, що просто не було де ховатись. Це велике щастя, що на заводі "Азовсталь" були такі сховища, які хоча б трохи стримували той шалений шквал ракет і бомб, яким закидали його захисників рашистські літаки і артилерія. Я бачив все це на власні очі, тому що все це летіло над нашими головами. І не тільки над головами, а, недолітаючи до заводу, падало прямо в будинки навкруги заводу, розносячи їх вщент разом з мешканцями, які намагались в них сховатись.
На вулиці Євпаторійській, де було зроблене це фото, залишилось лише 2-3 незруйнованих будинка. А в залишках будинків лежали тіла і частки тіл загиблих людей. Людей, яким не було де рятуватись. Людей, яких ніхто не рятував. Людей, яким ніхто не міг прийти на допомогу і витягти їх з під завалів. Мені пощастило. Я вибрався з під такого завалу 15 березня 2022 року після того як ту частину будинку, де я знаходився, рознесло вщент. А чоловік, якого ховають на цьому фото, не зміг вижити після того, як снаряд влучив в його будинок. Володимир, брат моєї дружини, прожив 8 днів після поранення. Можливо б і вижив, якби була хоча б якась можливість йому допомогти. Нам вдалося врятувати тільки його поранену доньку з двома пораненими дітьми, які тоді теж ховались у тому ж будинку (пам'ятаєте 8-річного хлопчика Єгора, який потім написав про все, що відбувалось, у своєму дитячому щоденнику?). Врятували без лікарів. Бо лікарів не було. Як не було і ліків. І це історія тільки однієї родини і тільки одного загиблого. Яких, як вже стверджують навіть у Генпрокуратурі, в Маріуполі може бути близько 100 000.
100 000 мирних мешканців... Ось так маріупольці "відпочивали на морі"...
В мене одне питання до пані ведучої з Телеканалу "Рада" - навіщо ви це робите? Навіщо ви паплюжите честь і гідність Маріуполя і маріупольців? Замість таких "хайпових" інтерв’ю ви краще би почитали десятки тисяч розповідей маріупольців, які пережили справжнє пекло, вижили і змогли вибратись звідти туди, де очікували зустріти допомогу і підтримку. Але ж вам таке не цікаво. Це зараз не в тренді. Маріуполь зараз вже взагалі не в тренді. Хіба що у такому вигляді, яким ви намагаєтесь показати його у цьому так званому "інтерв'ю".
Я не буду вимагати від вас вибачень. Бог вам суддя. Але треба хоча б трохи поважати пам'ять про тих сто тисяч загиблих маріупольців. Хоча б трохи...
Ось так виглядав Маріуполь на відстані 1300 метрів від заводу "Азовсталь" і на 600 метрів нижче від Драмтеатру. Так виглядала та частина міста, де ми провели свої останні два місяці життя в Маріуполі. Та частина міста, яку не бомбили, бо "тільки "Азовсталь" бомбили". Так, в травні тут вже дійсно не бомбили, бо вже не було чого бомбити і цей район вже був знищений і захоплений рашистами.
Той же Діанов каже, що "прилітали літаки, постріляли
по будинкам, де нікого не було..." То мабуть він не дуже цікавився і не знає, що в тих будинках навкруги заводу "Азовсталь" (який фактично був розташований майже у центрі міста) були живі люди. Живі, поки їх не знищили російськи снаряди та бомби. У невеличкому будиночку, який був праворуч від цього будинку з колонами, загинуло одразу 6 людей. І це тільки в одному маленькому будинку. Можливо, хтось з тих, хто вцілів, і наважився у травні вийти до моря, щоб змити з себе тримісячний бруд. Не купатися, не відпочивати. А тільки щоб дістатися води, якої в Маріуполі не було (навіть технічної) вже майже три місяці.
"Напевно ті, хто зараз там продовжують жити", - каже ведуча.
"Ну а як же!", - впевнено підхоплює Діанов.
"Напевно ті, кому вдалося вижити у тому пеклі", - кажуть маріупольці".
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
Приєднуйтесь
