Парадокс Костянтинівки в тому, що тут не працює звична для противника схема, - Сазонов

"Окупація Донецької області стає безумовним пріоритетом для Кремля саме через політичні причини. Потрібен успіх, потрібен зрозумілий всьому стаду результат. Звільнення віртуального, але багатостраждального «Народу Донбасу» можна подати як велику перемогу Путіна. Ну а провали на інших напрямках вже звично назвати жестом доброї волі. Проблема в тому, що агломерація «Костянтинівка-Дружківка-Краматорськ-Слов'янськ» категорично не дає себе окупувати. Потрібно перекидати фантастичні за розмірами резерви. Яких у вільному вигляді у Росії просто не існує", - пише політолог та військовослужбовець Кирило Сазонов на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Вже зараз в Донецькій області зосереджена основна маса окупаційних військ. Тільки навколо Костянтинівки «б'ються тюленем об лід» 8-а загальновійськова армія і 3-й армійський корпус. Причому у «вісімки» грає вже другий або третій склад – вони тут давно і занадто багато втрат. Плюс підключили з інших напрямків частини 3-ї, 18-ї, 51-ї, 49-ї та 58-ї армій. І це ще не все – окремих підрозділів туди запхали дуже багато. Вони всі приходили тимчасово на підкріплення для рішучого прориву. Та так і залишилися. Хто в складі угруповання, хто в м'якій донецькій землі.

Взагалі парадокс Костянтинівки в тому, що тут не працює звична для противника схема. Весь їхній досвід говорить, що якщо уперлися в якийсь населений пункт, потрібно просто кидати більше ресурсів, постійно штурмувати, і будуть високі втрати, а потім результат на землі. У випадку з Костянтинівкою – поки що виходять тільки високі втрати. Два роки бої за Часів Яр (12 тис. населення до війни) і прорив від Торецька до Костянтинівки (15 км). На цьому все.

Спроби взяти Костянтинівку можна умовно розділити на три етапи. Перший – потужний штурм і спроба взяти місто двома колонами. З боку Торецька і Бахмута, тобто з півдня і сходу. Не вийшло, застрягли на околиці. Потім пробували оточити місто і відрізати від Дружківки. Без результату. Зараз від великих штурмів перейшли до нової тактики інфільтрації малими групами в глибину українських позицій. Але ці групи, як правило, швидко виявляються і знищуються. Мімікрія «під цивільних» теж не дає результату – ЗСУ взагалі не вірять, коли бачать двох чоловіків у цивільному з мішками, що блукають по дорозі.

Тобто сама по собі ідея йти з півдня на північ від Костянтинівки до Слов'янська виявилася не просто довгою в реалізації, а нескінченною. Зараз є спроби наступати на Дружківку з двох боків, щоб відрізати обидва міста і вийти з півдня до Краматорська, але... результатів немає. І тут російське командування здуло пил зі старого глобального плану – оточити відразу всю агломерацію з чотирьох міст. Перерізати північніше Слов'янська трасу на Харків і другорядні дороги на захід ударом від Добропілля. У бік Слов'янська вздовж траси «Бахмут – Слов'янськ» просування по 500 метрів на тиждень. Ідея з Добропіллям накрилася повністю.

Резюме. З огляду на опір Сил Оборони України в Донецькій області для досягнення результату вже не до весни, а до осені, противнику потрібно принципово наростити свої сили в регіоні. Не перекинути дві дивізії, а кинути сюди все, що є з інших напрямків. І битися за агломерацію з повним напруженням сил, як за Бахмут або Авдіївку. Проблема в тому, що один Краматорськ набагато більший за Бахмут і Авдіївку разом узяті. І втрати наступаючих будуть відповідними. А ослаблення інших напрямків автоматично призведе до контрнаступу там ЗСУ. Окупанти уперлися в стіну і зараз нагадують поганого жонглера, який намагається утримати в повітрі занадто багато кульок. Ну, а поганий жонглер ризикує перетворитися на хорошого танцюриста...".