"Перетворюють агресію на богоугодну справу": Як підпільні російські школи мінують наше майбутнє, - письменник Кокотюха

"У нас багато підручників українською мовою. Ми знайшли багато старих, адекватних. Бо раніше програма (з фізики і математики) була зовсім іншою", — ось лише одне з виправдань Анни Болгової, директорки викритої журналістами підпільної школи УПЦ МП в Києві. По суті воно звучить гірше за факт існування цього так званого навчального закладу. Причому — на жаль, не єдиної в воюючій Україні, про що сигналізують після оприлюднення скандальної новини користувачі соцмереж із інших регіонів", - пише український письменник Андрій Кокотюха у своїй колонці, передають Патріоти України, та продовжує:

"Прикро, що критично мислячій частині наших співгромадян не треба пояснювати суть маніпуляції - а іншим таке пояснення буде, як каже народна примовка, мов горохом об стіну. І це в кращому разі: під «кращим разом» маю на увазі лише нерозуміння проблеми. Бо в гіршому, як доводить поведінка згаданої директорки, навмисне, свідомо й цинічно спотворюються, ставляться з голови на ноги сенси, що їх відстоює Україна в скоро як дванадцятирічному військовому протистоянні з Росією.

Україномовний підручник, виданий за радянських часів, легким порухом руки маніпуляторки легалізує та легітимізує водночас радянські та російські освітні практики. Адже серед нас чимало тих, хто добре пам’ятає, не дасть збрехати і надасть за потреби докази: без погодження з Москвою в СРСР нічого не виходило в світ ані українською, ані іншими національними мовами «народів — братів». Тобто, навіть у нібито непідвладні смисловому втручанню точні і природничі науки вшивався питомо російський контекст. Сама по собі українська мова нічого не адвокатує, інакше б у наших шкільних програмах із літератури досі вивчали «Партію веде!» зламаного режимом класика Павла Тичини.

Проте директорка — партизанка обрала саме таку лінію захисту. Мовляв, вимагається українська мова, то маєте українську мову. І розвиває тему. Діти співали російський гімн? Даруйте, то є форма протесту проти нав’язування українських патріотичних пісень. За дужками лишається наступне: мовляв, протести на Майдані ви подаєте відстоюванням свого права любити українське, але наші протести за право любити російське ви називаєте злочином.

Пропоную тут зупинитися й озирнутися десь так на сто двадцять років назад. Підпільні школи, в яких викладали й формували нинішню розвинену версію русского мира, з’явилися саме на початку 1900-тих. Існували вони як на території тогочасної Російської імперії, куди входила частина України, так і за її межами. Чи не найбільший навчальний заклад, або, якщо хочете, ідеологічна вишкільна база діяла на італійському острові Капрі під особистим патронатом російського письменника Максима Горького. Отримуючи в Європі чималі виплати з постановок його модних тоді через соціалістичний зміст п`єс, наприклад, На дні, симпатик російського більшовизму фінансував навчання. Яке було нічим іншим, як ідеологічною обробкою учнів.

Основний контингент — робітники, не надто зрілі ще в світоглядному плані активісти, ті самі пролетарі всіх країн, котрих більшовицьке гасло закликало єднатися. Лектори на пальцях пояснювали: їхні права порушуються всіма й всюди, тож єдиний спосіб домогтися справедливості - силове захоплення влади. Що й сталося у листопаді 1917 року. Відтоді Росія займається підривною діяльність за готовими ще тоді й модернізованими з урахуванням суспільних змін методичками.

Я дуже далекий від того, аби виправдовувати російський царат. Я не на жодному з боків протистояння. Коли в герці сходяться Чужий і Хижак, людині там місця нема, вона зайва. У боротьбі з імператором більшовицьке підпілля мало на меті захоплення влади під гаслом: «Грабуй награбоване!» та перерозподіл цінностей. Думки й позиції як українців, так і решти поневолених народів не враховувалися. Хоча їхні представники залучалися до цієї боротьби й так само навчалися в підпільних школах, але лише ті, хто готовий був працювати в інтересах російського більшовизму.

Головна, глобальна зміна в системі просування питомо російських наративів відбулася з розвалом СРСР. Мова про церковну, релігійну складову, російське православ’я, ті самі «духовні скрепи». Більшовики йшли до влади, категорично заперечуючи Бога й закликаючи в одній із своїх агітаційних пісень «церкви сравнять с землёй». За що їх називали антихистами й безбожниками. Тепер же московський патріархат буквально замінив марксизм-ленінізм, ставши основою путінізму й складовою рашизму — терміну, який від 2023 року російську людиноненависницьку ідеологію визначає. Але це ми її так називаємо. Для росіян та прибічників русского мира саме інтеграція в церковний світ є благом та безперечною позитивною якістю. Маніпулятивним перетворенням агресії в богоугодну справу.

Ось чому згадана та інші підпільні школи з російською прошивкою створюються винятково на базі церков, а частіше — монастирів УПЦ МП. Те, що набуває зовнішніх ознак релігії, релігійності та віри загалом, стає водночас об`єктом та суб`єктом маніпуляцій. Знову процитую аргументи директорки Богової: «Вірші Єсеніна ми читаємо, бо вони красиві. А по вашому все красиве — це русский мир?» Тобто, знецінюється поняття краси й красивого. «Діти плакали, коли розставалися з нашою школою». Значить, закрити осередок рашизму — образити дітей, вразливих та слабких, а ображати дітей гріх. «Дитині важливо вчитися тією мовою, якою вона спілкується з батьками і мислить». А отже, російська мова — мова мислення, натомість українська — мова нав’язування й несвободи. Додайте до цього міцний церковний фундамент і такий самий міцний дах. Саме це або вже дозволило, або рано чи пізно дозволить засновникам та адептам підпільних російських шкіл охрестити безбожниками тих, хто їх виявляє й намагається закрити.

Вже не перший рік в Україні щодня — сумні новини про чергових загиблих від російських рук військових та цивільних. Але це видимі жертви, яким висловлюють безадресні, проте щирі співчуття небайдужі співгромадяни і яких оплакують та ховають рідні. Учні підпільних шкіл — жертви потенційні, невидимі. Певна частина їхніх батьків проблеми не розуміє, бо живе, як зручно, тобто, на залишках русского мира. Якась частина все прекрасно розуміє й бачить у російські прошивці якусь осяжну перспективу. Так чи інакше, обидві групи стають ретрансляторами російських маніпуляцій. А підпільні школи навчають називати чорне білим й свідомо перекручувати факти свідомо. Закладаючи в наше з вами повоєнне майбутнє, — воно колись настане! — міни сповільненої дії".