"Після історії з "чорною бухгалтерією" Партії регіонів принципово нічого не змінилося", - політолог

"Спеціалізована антикорупційна прокуратура закрила кримінальне провадження проти колишнього голови Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського, якого підозрювали в отриманні 1,2 млн грн хабарів з "чорної каси" Партії регіонів. В оприлюдненій частині амбарної книги також фігурували міністри, народні депутати. Загалом виплати сягали $2 млрд готівкою", - пише політолог Микола Давидюк у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Після історії з "чорною бухгалтерією" Партії регіонів принципово нічого не змінилося. Як було так і працює. Тільки тепер партії в "амбарних книгах" пишуть не за прізвищами, а придумують нікнейми, цифри. І за ними роздають. Можливо, трохи зменшились масштаби корупції. Але вона лишається, "чорні каси" є.

Можете взяти коментар у будь-якого депутата "Слуги народу", який розкаже як він останні чотири місяці отримує у конверті. Розрахунок налом лишається. Хіба витончені корупціонери користуються біткойнами. Решта - кешем.

Немає ще такої політичної культури, коли би партії працювали прозоро. Це по-перше. По-друге, гроші, які витрачають, мають сумнівне походження. Найчастіше вкрадені з бюджету. Які не можна легалізувати. До того ж, на які завдання вони даються? Не можна ж офіційно проплатити за підрахунок голосів у "правильну" сторону.

"Амбарні книги" відійдуть у минуле, коли поборють корупцію. Поки що ні. Насправді, у деяких суперрозвинутих країнах у 70-80-х були відставки на вищих щаблях, коли йшли через зарплати у конвертах і тіньові каси.

В Україні це все можна викорінити, якщо буде бажання у президента. Людини, яка очолює всю політичну систему. Якщо вирішить – "амбарні книги" нам не треба, то їх не буде. Зупинити це явище достатньо легко. Рішення не буде, якщо вся піраміда працює на першу особу або її оточення.

Якщо ті, на кого працював Охендовський, і кому допомагав обиратися владою, гідно оцінять те, що він робив. То тоді вони його можуть, наприклад, включити у списки на наступних виборах. Прикрити. По-суті, такий собі корупційний політичний кодекс честі. Коли спочатку той робить послугу, а потім – йому.

Електорально шансів обратися у ексголови ЦВК немає. Однак в силу кулуарних домовленостей, може отримати або якусь посаду, або пройти до парламенту технічно - у списку буде явно не у топ-5.

Жоден голова ЦВК в Україні не сів і не сяде, доки працюватиме постійна порука влади, судів і виборчої комісії. Працює старе правило "Не важливо, як голосують. Важливо – як рахують". Під цю шаблонщину заганяють мільйони голосів, якими визначають долю виборів.

Попередній-наступний голова ЦВК можуть вільно себе почувати. Зазвичай, шукають якихось стрілочників. Можуть переслідувати тих, хто має право фінансового підпису, а голів як правило не чіпають. Бо інакше це буде негативним трендом наступному голові – краще не виконувати політичні замовлення, бо потім не будуть прикривати".