Проґавити такий шанс не можна: Чому Україна залишається осторонь Rail Baltica - залізниці майбутнього (мапа)

Поки в Європі розпочинають реалізацію залізничного проєкту Rail Baltica, Україна не робить нічого, щоб до нього приєднатися, нарікає економіст Олексій Кущ. А це ж унікальний шанс пристикуватися до перспективної гілки з європейською колією!

Розпочати щось нарешті робити, зокрема у переналаштуванні транзитних потоків з України (з урахуванням окупації/блокування азовських, чорноморських та дунайських портів). Та перейти з позірної до реальної євроінтеграції, яка розпочинається із приведення інфраструктурних параметрів нашої країни до європейських стандартів.

Я недарма нещодавно писав, що існуюча ситуація з блокуванням українського зерна у Європі, лежить у зоні відповідальності трьох наших міністерств: мінеко, мінагро та мінінфраструктури.

Мінеко — це провалені програми переробки аграрної сировини та зниження фізичних обсягів експорту на 20-30% за рахунок зростання доданої вартості.

Мінагро — це провалені програми з закупівлі зерна у невеликих фермерських та сімейних господарств для підтримки внутрішніх цін.

Беремо приклад з Польщі, цитую міністра аграрної політики цієї країни:

"…. найвищими будуть субсидії для фермерів з воєводств, що межують з Україною, де ситуація найскладніша: Підкарпатського і Люблінського, де фермери зможуть отримати 250 злотих (близько $57) до продаваної тонни пшениці. У Малопольському, Свентокшиському, Мазовецькому, Підляському воєводствах фермери отримають доплату в розмірі 200 злотих (близько $45,5). Сільгоспвиробники з інших регіонів отримають 150 злотих (близько $34) доплати до тонни зерна. При цьому допомога буде поширюватися на 60% врожаю на площі посівів до 50 га".

А що має зробити наше Мінінфраструктури?

Про сухі порти у Польщі я вже писав — саме там мав зберігатись український врожай на умовах митного складу і поступово експортуватись в Африку та Азію по мірі формування пропускних можливостей балтійських портів, а не "вивалюватись" на внутрішній польський ринок.

Але ще є один надважливий проєкт.

Мова про Rail Baltica — проєкт залізниці з європейською стандартною колією, що має сполучити Країни Балтії, Центральну (Польща) та Західну Європу.

Здається, 8,5 см, але скільки проблем…..

Саме цю проблему 8,5 см і має вирішити проєкт Rail Baltica, який пройде через Таллінн, Ригу, Каунас, Варшаву та Берлін.

Rail Baltica також має сприяти транспортній інтеграції країн Балтії з європейською залізничною мережею.

Це дозволить збільшити швидкість руху поїздів, зростання пасажиро- і вантажопотоків.

Балтійські країни (Литва, Латвія, Естонія) та Польща оголосили проєкт одним зі своїх пріоритетів у контексті проєктів з розвитку транспортної інфраструктури.

Рішення Європарламенту та Ради Європи визначило проєкт Rail Baltica частиною пан'європейського коридору № 1.

До нього має доєднатись також автодорожня частина (Via Baltica).

Rail Baltica включений в низку пріоритетних проєктів Європейського Союзу, а 50 % його фінансування буде направлено з бюджету TEN-T (Європейських комунікаційних мереж).

Інші 50% — з бюджету країн учасниць.

А тепер, контрольне питання. Де в цьому проєкті Україна?

Її немає.

Ми вже зараз маємо вести перемовини з ЄС щодо включення в проєкт Rail Baltica окремої гілки Львів — Варшава — Гданськ з урахуванням того, що частину польської залізниці можна буде лише модернізувати під важкі потяги (там вже зараз є європейська колія).

Зі свого боку, ми маємо створити біля Львова комплексний "роздатковий" логістичний хаб, де вантажні потяги будуть або переводитись з однієї колії на іншу, або завантажуватись з різних видів транспорту на потяги, які вже підлаштовані на європейський стандарт.

Звичайно, це не питання кількох місяців. Це декілька років.

Але якщо нічого не робити зараз, то нічого не буде і через роки.

Тим паче, що крім доєднання до проєкту Rail Baltica, необхідно модернізувати під нашу зернову перевалку ще й балтійські порти.

Лише тоді через них можна буде експортувати понад 20 млн тонн зерна на рік.

Звичайно, можна і треба сподіватись на відновлення роботи наших морських портів. Але після досвіду 2022 року ми вже просто не маємо право жити без широкої диверсифікації ризиків за всіма стратегічними напрямками.

Ми просто приречені на створення дублюючих та запасних систем, зокрема, інфраструктурних.