Путін цілковито не відчуває американську публіку - і ніхто з оточення не наважився пояснити йому, що він помиляється, - Голобуцький

"1. Путін цілковито не відчуває американську публіку – і ніхто з оточення не наважився пояснити йому, що він помиляється.

Звідси ті довжелезні екскурси (брехливі) в історію (не російську), яка більшості американців не цікава і вони її навіть близько не знають і знати не хочуть (зацікавленість історією Америки, а не лише власного штату, – вже досягнення для багатьох). І сумнівні пропозиції долучитись до претензій – мовляв, Україна займається сепаратизмом і захопила не належні їй території. І цим він апелює до нації мігрантів, чия держава утворена сепаратистами Великої Британії і на територіях, котрі ніколи цим мігрантам не належали...

2. Цілковито незрозумілі реверанси в бік Китаю – нащо і з яких причин Путін вирішив, що це доречно? Тим більше в зверненні, теоретично орієнтованому особисто на Трампа. Адже той вже неодноразово прямо заявляв і натякав: щойно він повернеться до президентського крісла, з Китаєм буде розгорнуто масштабну торгову війну. Передусім – запроваджено 60% мито на китайські товари. Навіть як Трамп виконає половину з погроз в бік КНР – це буде тяжкий удар по китайській економіці. Тож яка мета в Путіна запевняти Трампа, що в РФ тісні стосунки з Китаєм, а будуть ще тіснішими?

3. Ну і головний посил: перестаньте давати Україні гроші і зброю, скиньте з себе цей тягар – і тоді ми домовимось. І сигнал особисто для Трампа: ти продовжуєш блокувати $61 млрд для України – я тобі підіграю в мирних домовленостях, забезпечу тобі таке досягнення негайно, як станеш президентом. Загалом це вкладається в концепцію виборчої кампанії Трампа «Байден не зміг, провалив все – а я зможу, я все виправлю, і то швидко».

От тільки путінське «я готовий піти на переговори» геть не означає «я готовий виконати вимоги для миру» чи «я готовий компенсувати завдану Україні шкоду». А з прецедентами «мирних переговорів Росії» ми вже стикались – це абсолютно непродуктивна витрата часу, котра ніяк не впливає на продовження збройної агресії Росії. Тобто, гіпотетичним досягненням Трампа може бути «Путін пішов на переговори» - але не «Росія припинила війну». А це ні про що. І дуже сумніваюсь, що Трамп страждає на безпідставний оптимізм і довіру щодо Путіна.

До того ж Трамп не міг не звернути увагу на однозначні повторювані заяви Путіна, що він не вважає Україну державою, легітимним державним утворенням з легітимною владою і суверенними правами, і не вважає Зеленського - президентом. Це апріорі дезавуює ідею переговорів як таку: одна сторона гіпотетичних переговорів декларує, що іншої сторони для переговорів не існує, нема з ким їх вести і укладати угоди. Хтось це потрактує як "реальну готовність Путіна до переговорів"?

Підсумок: яка би не планувалась ціль цього інтерв’ю – Путін її не досяг. Американці його не зрозуміють, Трамп «буде здивований», якщо в дипломатичних термінах. І розчарований, бо очікуваний сигнал прийшов без конкретики. Щедрий заспокійливий "подарунок" у вигляді запевнень "Росія не має територіальних претензій до країн НАТО" та "дозвіл" країнам НАТО привласнити частини українських територій на очікувану Трампом конкретику не тягне.

--

Цікаво, чому Путін «забув» про свої улюблені ультраконсервативні тези щодо ЛГБТ, спільних туалетів, сімейних цінностей, традиційного виховання, віри і решти подібного? Всього того, що консервативний електорат Трампа бодай розуміє і міг би прийняти. Це навіть Сімоньян помітила – щоправда, звинуватила в цьому Карлсона, а не Путіна: «Шкода, що Такер не завів розмову про консервативні цінності. Це і його пристрасть – і Начальника, насамперед, звісно». Тобто, про Чингісхана, Рюрика, Рим і Велике князівство Литовське – це саме Карлсон сильно хотів почути від імені половини американців, а не Путін з власної ініціативи «займався просвітництвом».