Складна гра Пекіну проти Москви: Чому для Китая важливе збереження виходу України до морів. Міфи про російсько-китайську дружбу, в які даремно вірять, - Денисенко

Китайсько-російські відносини. Міфи, в які ми даремно повірили

Провів презентацію дослідження про економічні відносини Китаю та Росії.

Головні висновки:

1. Ніяких васальних відносинів Росії перед Китаєм нема. Як мінімум зараз. Єдине, про що ми можемо говорити точно, так це про те, що Китай, починаючи з 2023 року, не вважає РФ тією силою, з якою потрібно консультуватися при прийнятті тих чи інших вагомих геополітичних рішень. В цьому контексті варто особливо звернути увагу на те, що ціллю цієї війни для Путіна було і залишається стати третім полюсом у світі (крім США та Китаю). І поки росіянам нічого не вдається, що вигідно, насамперед, Китаю.
2. Китай — це 30% експорту і 34% імпорту для РФ. Російські втрати від торгових дисконтів для Китаю складають приблизно 25 млрд доларів у 2023 році.
3. Китай імпортує у 2023 році до 45% російської нафти, 50% золота, 64% лісу. 70% російського ринку автомобілів, 30% спецтехніки 20-45% різного виду електроніки — це Китай.
4. Банківська стратегія Китаю проста: максимально наростити розрахунки в юанях і перевести максимальну кількість російських банків на китайські платіжні системи. Але навіть зараз, для РФ, при товарообігу з третіми країнами, 25% розрахунків — це юань. Це в рази більше ніж до 24.02.22, але все ще не критично. Підключення російських банків до китайської платіжної системи на середину 2023 року — 9%.
5. Стратегія Китаю наступна — з максимальним дисконтом купувати сировину і з максимальною маржинальністю продавати свої товари. Головна економічна ціль — зробити протягом наступних двох років максимально залежними від Китаю цілу низку ключових галузей РФ, не ставши в жодній із галузей критично залежним від РФ. РФ це прекрасно розуміє і пробує не впасти у цю залежність, шукаючи інші ринки збуту і впроваджуючи сірі схеми по обходу санкцій.
6. Сценаріїв розвитку є три:

• інерційний, коли все йде так, як іде зараз. І тоді справді, впродовж двох років залежність РФ від Китаю в кількох надважливих галузях (насамперед — нафтогазовій, лісовій, телекомунікаціях і складному машинобудуванні) може стати критичною, хоча навіть тоді говорити про васалітет не доводиться;
• кооперація, яка передбачає зону вільної торгівлі й перетворення РФ на частину китайської економіки. Хоча поки цей сценарій виглядає малореальним;
• повернення РФ до вільної торгівлі з Заходом. І цей сценарій передбачає мирні переговори і певні поступки РФ.

Поки, перший і третій сценарії (можливо, якийсь гібрид із них) виглядають, як найбільш реалістичні. При цьому, виходячи із економічної доцільності, Китаю, в найближчі пів року, точно не потрібне перемирʼя. Щодо подальших дій Китаю, то тут багато чого буде залежати від того, чи відбудеться спроба зближення РФ з колективним Заходом. У цьому випадку Китай також спробує зіграти в посередника.

Щодо України, то Китаю потрібне збереження незалежної України з обовʼязковим виходом до Чорного моря (Китай насамперед цікавить земля, в плані продовольчої безпеки, та можливість оперувати як мінімум один портом, який був би логістичним хабом).