Третій залп по Україні і без того став провалом: The Telegraph повідомляє, чому Путін не застосував свою чудо-ракету "Орєшнік" проти Києва

Широко розрекламована російська балістична ракета "Орешник", проголошена революційною зброєю на полі бою, схоже, принесла більше символічного, ніж стратегічного ефекту і стала черговим приниженням для Путіна в Україні. Таку думку в статті для The Telegraph висловив британський полковник Хеміш де Бретон-Гордон, передають Патріоти України.

За даними української розвідки, після удару у вихідні по Білій Церкві, яка розташована за 80 кілометрів від Києва, у Путіна залишилося всього три "Орешники".

"Примітно, що ця російська чудо-зброя не була націлена на сам Київ: до оборони столиці входить грізний американський перехоплювач "Патріот", який вже подолав інші широко розрекламовані російські види зброї, такі як гіперзвукові ракети "Кинжал" і "Циркон", – зазначає аналітик.

Крім того, "Орешник" – це зброя, яка зазвичай несе ядерні боєголовки, і, ймовірно, вона не має достатньої точності для досягнення корисних результатів зі звичайними боєголовками. Судячи з усього, воно взагалі не оснащене вибуховими боєголовками: удари "Орешника" досі завдавали лише інертні снаряди. Як зазначає аналітик, вони могли б завдати шкоди, оскільки швидко рухаються і мають величезну кінетичну енергію, але для цього потрібна була б дуже висока точність, а ознак цього поки що немає.

"Москва представила "Орешник" як засіб, здатний змінити хід війни. Однак справжні революційні розробки зазвичай не потребують такої наполегливої реклами. Гучні заяви робляться легко; результати на полі бою – складніше", – підкреслює полковник.

Він підсумовує, що послідовні удари Росії по цивільних цілях, а не по суто військових, переслідують головну мету: тероризувати мирне населення, зламати моральний дух і змусити підкоритися.

"Однак історія неодноразово демонструє межі таких стратегій. Вони рідко приносять вирішальні результати і часто, навпаки, посилюють опір", – зазначає він.

І ця стратегія багато що говорить про атмосферу всередині самого Кремля.

"Великі держави можуть тривалий час терпіти нестатки, але затяжні конфлікти створюють напругу, яку стає дедалі важче приховувати. Лідери починають шукати вирішальну зброю, драматичні жести та символи імпульсу", – вважає він.