Турецька "Квадрига" Зеленського

Про що домовилися Ердоган і Зеленський у Стамбулі

Турецька «Квадрига» Зеленського

16 жовтня відбувся робочий візит президента Зеленського у Туреччину. Його основним елементом стала зустріч із турецьким лідером, за результатами якої було підтверджено наміри «зміцнювати стратегічне партнерство між нашими державами» та «реалізовувати домовленості, закріплені у Спільній декларації за результатами Восьмого засідання Стратегічної ради високого рівня між Україною та Турецькою Республікою 3 лютого 2020 року у Києві». Окрім того, український президент зустрівся із Вселенським патріархом Варфоломієм, помолився за Україну на Фанарі та нагородив Ердогана орденом князя Ярослава Мудрого першого ступеня.

Із основних меседжів спільної заяви двох президентів: готовність і надалі вести переговори щодо підписання Угоди про зону вільної торгівлі, домовленість співпрацювати в рамках міжнародних організацій для відновлення територіальної цілісності України включно з Кримом і створення «нового формату українсько-турецького діалогу з політико-безпекових питань» під інтригуючою назвою «Квадрига». Судячи з тексту документа, цього разу йдеться не про давньогрецьку колісницю, запряжену чотирма конями, а про щорічні зустрічі міністрів закордонних справ і міністрів оборони за формулою «два плюс два».

Враховуючи, що переговірний процес щодо ЗВТ триває вже майже десять років, а зустрічі міністрів відбуваються на щорічній основі з 2011-го, коли було запроваджено механізм Стратегічної ради високого рівня, деякі експерти по обидва боки Босфору вже встигли охрестити цей візит піар-акцією, спрямованою більше на реалізацію внутрішньополітичних планів президентів, аніж завдань зовнішньої політики.

Утім, у дипломатії, як і на війні, всі засоби добрі. Звичайно, якщо вони виправдовують цілі.

Корифеї професії підтвердять, що будь-який візит високого рівня — це апріорі піар-акція. Питання тільки в тому, наскільки вдало обидві сторони зможуть скористатися нею для реалізації конкретних, цілком прагматичних завдань.

Важко заперечити, що сам факт зустрічі президентів України і Туреччини —другої з початку цього року — не може не викликати занепокоєння на східних берегах Чорного моря.

Анкара, яка поступається в НАТО за потужністю збройних сил хіба що США, контролює Босфор і має дедалі більші проблеми у відносинах із Росією в Сирії, Лівії, а тепер ще й на Кавказі, — для Москви складний партнер, що має всі шанси стати ще складнішим суперником.

Відтак, незалежно від оригінальності формулювань чи форматів самітів, кожний привід нагадати і Туреччині, і світу, що на Сході України триває російська агресія, окупований Крим має якнайшвидше повернутися під український суверенітет, а політичні в’язні все ще чекають на звільнення в російських тюрмах, уже є достатнім виправданням ресурсів, витрачених на організацію візиту.

Активізації зусиль з деокупації півострова має сприяти і створення Кримської платформи — нової багатосторонньої ініціативи українського МЗС, якою безпосередньо опікується перша заступниця міністра кримська татарка Еміне Джапарова та до якої вже пообіцяла долучитися офіційна Анкара.

Сама Еміне Джапарова останній тиждень також перебувала в Туреччині, проводячи зустрічі з керівництвом Тюркської ради, турецької Національної комісії UNESCO, Управління у справах закордонних тюрків і споріднених громад при президентові Туреччини, а також дотичних міністерств і відомств. Ці контакти є важливими не тільки для пожвавлення співпраці у сфері публічної та громадської дипломатії, а й як вагомий інструмент стратегічних комунікацій.

Розбудова інфраструктури для переміщених осіб на материковій Україні, програми обмінів між українською, у тому числі кримськотатарською, та турецькою молоддю чи захист нематеріальної культурної спадщини в тимчасово окупованому Криму — лише один бік медалі.

Не менш важливим є донесення українського голосу до мусульманського і тюркського світу, і в цьому питанні Туреччина може — і готова — стати нашим «трансляційним підсилювачем». Експертні кола вже давно нарікають на провал комунікацій і відсутність бодай якогось концептуального бачення української політики в регіонах Центральної Азії, широкого Близького Сходу й Африки. У цьому сенсі присутність Києва в інформаційному полі Тюркської ради, набуття статусу спостерігача в Організації ісламського співробітництва та вихід української дипломатії за межі традиційного християнсько-європейського простору не лише сприятимуть формуванню позитивного іміджу мультикультурної та багатоконфесійної України, але й дасть змогу конвертувати «моральну» підтримку цих країн у цілком відчутні голоси на користь українських резолюцій у ГА ООН.

Нарешті, ще одним елементом візиту, вартим уваги, стало підписання Рамкової військової угоди між Кабінетом міністрів України та урядом Турецької Республіки, а також Меморандуму про взаєморозуміння між міністерствами оборони. За всієї символічності цих кроків не тільки турецькі, а й західні аналітики відзначають цілком реальні досягнення у розвитку українсько-турецької співпраці у сфері військових технологій та оборонно-промислового комплексу.

Сама по собі співпраця з турецькими оборонними компаніями не є чимось новим. Україна вже кілька років поспіль закуповує у турецького ВПК сучасні системи зв’язку, ударні безпілотники та інше чутливе обладнання. Нині на різних стадіях реалізації перебувають переговори зі створення військово-транспортного літака на базі українського Ан-178, систем активного захисту для бронетехніки, двигунобудування та радіолокаційних систем.

Однак створення торік спільного українсько-турецького підприємства у сфері високоточного озброєння і аерокосмічних технологій «Чорноморський щит» за участі українського «Укрспецекспорту» і турецької компанії «Байкар Дефенс» (на сьогодні головний виробник і постачальник безпілотників для потреб ЗС Туреччини) може стати якісно новим етапом у розвитку не тільки двосторонніх відносин, а й національних оборонних комплексів обох держав.

Офіційна Анкара неодноразово заявляла про свої амбіції стати самостійним гравцем з автономним ВПК і сучасними авіаційними, космічними, а віднедавна ще й ядерними технологіями. І це якраз той випадок, коли Україні варто заздалегідь подбати про те, аби в турецьку квадригу було запряжено саме українських коней


Євгенія Габер


Джерело

Опублікував: Андрій Савчук
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Польща пробила дно! Ракеті РФ дозволили поцілити в Україну. Нова заява сусідів просто здивувала - Снєгирьов

п’ятниця, 29 березень 2024, 7:15

Варшава заявила, що 24 березня сталося порушення повітряного простору Польщі однією з ракет, запущених Росією. За даними польських військових, об’єкт увійшов у польський простір поблизу Осердова (Люблінське воєводство) і пробув там 39 секунд. Це вже не...

Народні прикмети на 29 березня: Печіть граків з тіста. Що варто зробити для благополуччя в родині

п’ятниця, 29 березень 2024, 7:05

Православна церква України 29 березня за новим стилем вшановує пам'ять мученика Марка Арефусійського, преподобного Іона Пустельника і святого Євстахія Віфінійського. За старим стилем у цей день згадують мученика Савіна. . 29 березня наші предки шанув...