"Не хочеться крайнім дописом перед новим роком залишати рядки про "не тих" людей. Не тих - коли є так багато саме "тих". І вони або в окопах, або загиблі. І так соромно водночас щось святкувати, неначе на кістках полеглих (так, внутрішній голос аж кричить про це), але ж і жити надалі треба. Жити інакше. Щоб якось виправдати сам факт свого існування", - пише харківська блогерка Олена Кудренко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:
"Я з
дитинства перед кожним роком мріяла, планувала, бо ж ось закриваються одні двері, і відчиняються нові. З роками плани ставали все дорослішими, все вагомішими, але аж до початку цієї війни серед них не було стільки всеосяжного бажання справедливості. Я не знала, що вмію так кимось гидувати. Так бажати комусь бумерангу. Так мріяти про звичайні мирні дні та ночі у рідному домі, над яким більше ніколи не пролетить ракета. Я не знала, що зможу аж так спокійно і разом з тим на якомусь істотному рівні ненавидіти. Наче з цим народжуєшся - настільки зараз все органічно. Настільки мрії і бажання цього року очевидні, причому в багатьох з нас вони сьогодні однакові.
В наступному році хочеться не приносити жертви, не бідкатися - а рвати на шматки те зло, яке зруйнувало наші життя. І щоби сили на це ніколи не закінчувалися. І щоби всесвіт допомагав, на кожному кроці. І щоби відбій був таким, щоби дійсно, вже "ніколи знову".
Я про це не писала, але попри пекло, що ми пережили, я в цьому пеклі дещо зрозуміла. Що зможу далі, незважаючи ні на що. Зненацька мозок починає генерувати ідеї та рішення, які приймаєш і просто робиш, бо часу немає. Так ми всі бігли з Харкова, Маріуполя, Київщини, Чернігова, інших міст і містечок - бо часу на довгі роздуми не було. Ми знаходили в собі сили шукати шляхи, їжу, житло, інформацію, роботу - попри вибухи, смерті, ризики. Ми шукали можливості допомогти армії, ми об'єднувались, ми віддавали, ми організовували, ми ставали одним цілим з пораненою вибухами землею, зі зруйнованими будинками, з загиблими жертвами.
Не знаю, хто як - а я, чорт забирай, зможу далі. І в новий рік увійду через двері переможцем, а не переможеним.
Принаймні далі по-старому не можна. Треба робити висновки і змінюватись, щоб змінювати щось навколо себе.
P. s. І звичайно ніякого Кварталу-95 в новорічну ніч. Бо ржати не виходить. Не на часі. Я ж не моральна потвора. Скоріше візьму келих вина та в тиші та напів темряві побажаю моїй країні перемоги".
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
"Ми поступово доходимо до моменту, коли росіяни зможуть запускати 1000+ ударних БПЛА типу Shahed за добу. Загалом на кінець травня 2025 року ми починаємо все сильніше відставати в технологічній гонитві. На низці напрямків ще зберігається паритет, але в...
20 травня за новим стилем (2 червня за старим) вшановують пам'ять мучеників Фалалея, Олександра та Астерія. За юліанським календарем згадують явлення в небі Хреста Господнього в Єрусалимі.
. 20 травня наші предки займалися посівом огірків. Для цієї сп...
Приєднуйтесь
