Головне управління розвідки Міноборони України продовжує вести роботу з перехоплення телефонних розмов загарбників із їхніми рідними та близькими. Один із таких діалогів стався між дружиною російського мобілізованого та її подругою, матір'ю іншого призваного на кровопролитну війну, передають Патріоти України.
ГУР опублікував скарги двох жінок на своїй Telegram-сторінці. Вони з жахом констатують той факт, що до долі їхніх чоловіків нікому немає жодного діла, ні до живих, ні до зниклих безвісти.
"Їх везуть сюди, тіла військовослужбовців звозять. Звідси можуть відправити вже на Ростов, якщо ніхто не впізнав, там уже за аналізами ДНК встановлюють. Такий кошмар. Як запчастини валяються всі, кому яка різниця, що залишиться від наших хлопців", – передає слова чоловіка-військового окупанта одна зі співрозмовниць.
Друга, чий син, імовірно, був ліквідований захисниками ЗСУ, з жахом відповідає, що її подруга має рацію. Вона вже місяць дзвонить у військкомат і командирам, проте ніхто жодної інформації не надає і, зважаючи на все, не збирається навіть з'ясовувати. "Скільки вже може це тривати? Вже рік беруть Мар'їнку, Авдіївку, то беруть, то не беруть. Скільки ще наших бідних хлопців загине?" – ледь стримує ридання росіянка.
"Останніми днями західні ЗМІ і політики транслюють паралельно дві тези: 1. Треба негайно посилити збройну підтримку України, бо Росія наступає. 2. Треба негайно підвести Україну до необхідності переговорів і миру, бо Росія наступає. Виглядає суперечлив...
"В історії з вимкненням світла мені найбільше бракує чесності. Щирої комунікації, а не неправди. І маю всі підстави вважати, що не тільки мені. Наголошу: сам по собі факт обмеження постачань цілком зрозумілий, зважаючи на руйнування від ударів рашистів...