Великі питання, чи справді росіяни випробовували "Буревісник". Поясню чому, - журналіст

"Стосовно ракети "Буревісник", про випробування якої заявила Росія. І там уся їхня блогосфера переповнена відповідним кудахтанням і заявами, що ця ракета вже націлена на Київ. У мене є великі питання, чи ракету справді випробували (потім поясню, чому)", - пише журналіст та військовослужбовець Антон Швець на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Використання такої ракети по український території дорівнює використанню ядерної зброї, бо фактично нас будуть бомбити ядерним реактором. Ефект буде значно менший за ядерний заряд, ми отримаємо тепловий вибух (максимум 0,3–0,5 тонн, тобто як пара "Калібрів") і радіоактивне зараження території. Тим не менш це буде використання саме ядерної зброї, і поки що не схоже на те, що РФ до цього готова.

Тепер про саму ракету. Ця ракета – це сумрачний ідіотизм часів холодної війни. Поховали всі проєкти таких ракет ще в 70-х. Чому – зрозуміло, тому що на перших випробуваннях двигуна для цієї ракети 2019-го в Ньоноксі двигун бахнув, випарував військових і працівників "Росатому", засрав сотні квадратних кілометрів території, базу флоту й потонув, щоб засирати вже сотні кубічних кілометрів акваторії. Є варіант, що двигун спочатку потонув, а потім уже бахнув, коли його діставали. Звісно, Росія заявила про успішне завершення випробувань двигуна.

У Сєвєродвінську почали помирати люди, стало зрозуміло, що по РФ рухається радіоактивна хмара, і по всій території довелося відключати систему датчиків повітря.

Щоб там не казали, ця ракета не здатна знаходитися в польоті місяці. І тижні не здатна. І дні, скоріш за все, також. Справа в тому, що двигун ракети – це фактично ядерний реактор, який одночасно охолоджується набігаючим потоком повітря і перетворює цей потік повітря на реактивну струю. Насправді це не повноцінний реактор, скоріше специфічний РІТЕГ, тобто буквально радіоактивне джерело випромінення і тепла. Але звичайні РІТЕГ мають малу потужність, а тут потрібна велика потужність. І до того ж ракета повинна якось вмикатися й регулювати потужність, тому якісь елементи реактора у вигляді стержнів, наприклад, там повинні бути.

У цього двигуна є проблеми. Так як двигун достатньо потужний і важкий, а ракета має рухатися в щільних шарах атмосфери, то двигун неможливо винести на штангах далеко від ракети. Банально відірве. А рухатися саме в щільних шарах атмосфери двигун повинен, бо інакше він не зможе створювати тягу нагріванням повітря і не зможе тим повітрям охолоджуватися. І бахне. Відповідно, двигун треба робити в корпусі ракети або дуже міцно до неї кріпити. Але тепло розповсюджується не направлено, а в усі боки. Звісно, там можна щось нашаманити, але все тепло відвести неможливо.

Відповідно, за декілька десятків годин польоту ракета гарантовано нагріється, і почне виходити з ладу електроніка. Тому в ракети теоретично необмежена дальність польоту, бо у двигуна фактично необмежена із цієї точки зору кількість палива. Але на практиці проблема не в кількості пального, а в охолодженні. Ракета нагрівається, тепло неможливо все відвести, і фактичний час польоту, скоріш за все, обмежений годинами або десятками годин. При цьому ракета вийшла повільна, бо рухатися в щільних шарах атмосфери на гіперзвукових швидкостях неможливо, бо від цього нагрівається корпус ракети. Судячи з усього, швидкість ракети менша за Tomahawk, десь у районі 700–900 км на годину.

Так як повітря нагрівається реактором практично безпосередньо (інакше треба захист, теплоносій, насоси, та й ефективність буде падати), то само повітря стає радіоактивним. Відповідно, якщо РФ провела випробування такої ракети, найближчим часом ми про це дізнаємося із проб повітря, які армія США завжди робила під час таких випробувань. Сподіваюся, фінансування цьому відділу Пентагону не порізали й шатдаун на них не вплинув. Але якщо що – у норгів на Шпіцбергені стаціонарна станція є, вона все побачить.

Ну, і найголовніше. На кінцевому етапі траєкторії цю ракету треба десь затопити, бо це фактично літаючий Чорнобиль. Причому затопити треба так, аби реактор не зруйнувався, а десь тихо затонув. Далі під водою реактор буде кип'ятити океан до того моменту, як не випрацює все паливо. Це також повинно залишити певні сліди, і, скоріш за все, і їх можна буде помітити. У випадку, якщо реактор зруйнується від удару об воду, наслідки точно можна буде помітити.

На даний момент жодних радіоактивних слідів не помічено, хоча ракета, за словами росіян, пролетіла 14 тис. км за 15 годин або щось таке.

Корочі, черговий аналоговнет, дуже тішить, що вони на це витрачають час і кошти. Думаю, про ці випробування заявили, аби позлити Трампа й налякати європейців. Ні про які потужні можливості прориву ППО чи ПРО в цієї ракети сказати не можна. Швидкість смішна, а велика дальність не дуже вражає на фоні того, що звичайна ядерна балістика долітає і без цього майже всюди по планеті. Ну, окрім того, що навіть збиття такої ракети над власною територією призводить до екологічної катастрофи".