"Здається, що тут взагалі немає злочинності": Телеведуча Василіса Фролова розповіла, як живуть мешканці ОАЕ

Василіса Фролова, українська телеведуча, модель та актриса, понад півтора року мешкає в Дубаї (ОАЕ) та спостерігає місцеву повсякденну культуру, передають Патріоти України.

Перше, що відчуваєш у Дубаї, — безпека. Видається, що тут взагалі немає злочинності. Весь цей час ми майже не зачиняємо двері своєї квартири, від дверей є маленький алюмінієвий ключик, підробити який, здається, може дитина.

Я, звісно, не хочу перетворювати свій спіч на рекламу ОАЕ, але я жодного разу не бачила тут, щоб поведінка оточення викликала страх або тривогу, не бачила безхатьків або пʼяних — тут не можна розпивати алкоголь у більшості публічних місць. Така безпека можлива не в останню чергу тому, що майже всюди в Дубаї є відеостеження, тож будь-якого злочинця легко вирахувати.

Тотальна безпека має і свої неочікувані особ­ливості — тут заборонено відеодзвінки в соц­мережах, держава їх блокує. Дозволені тільки Zoom, Google Meet а ще місцевим месенджером Botim. За використання VPN випишуть великий штраф — 500 тис. дирхам (5 млн грн).

ОАЕ — ісламська держава, але 83 % її жителів — експати. Тут звично чути заклики на молитву з численних мінаретів, утім місто дуже демократичне. Поряд із жінками в абаях [жіночий ісламський одяг, що закриває тіло за релігійними канонами] в певних районах міста можна помітити інших жінок, не мусульманок, одягнутих відверто вульгарно і скоріше роздягнених. Загалом жінкам-немусульманкам в Дубаї нема заборони ходити в комфортному для них одязі, окрім мечетей та державних установ.

ОАЕ у ставленні держави до жінки є прикладом для сусідніх Саудівської Аравії та Оману. Багато представниць великого бізнесу тут жінки, які не ховають облич, — про це домовляються в родині. Зазвичай жінки тут не надто оголюють тіло, але арабський фешн дуже розвинутий, багато відомих брендів пропонують чудовий одяг для цієї культури. Також усюди відчутна повага до жінки і піклування про її безпеку. У місті є жіноче таксі, в метро і трамваях — окремі жіночі вагони.

Дубай та ОАЕ загалом — це про великі гроші. Середнього європейського класу як такого тут не знайдеш. Арабські родини, що мешкають у місті, майже всі заможні, держава про них піклується, вони мають сталі бізнеси й активно інвестують гроші. А експати в Дубаї — це люди, які приїхали сюди заробляти ці гроші. Вони молоді, амбітні, винахідливі, з великою жагою до успіху.

Отримати громадянство ОАЕ неможливо, ти або народжуєшся в родині резидента, або твоя місія — заробити в Дубаї на спокійне життя деінде. Це країна, де літні люди в принципі відсутні, старіти тут невигідно. Для мене це було цікавим спостереженням. І якщо в Європі я люб­лю спостерігати за літніми людьми, які цікаво вдягнені, прогулюються, сидять у кав’ярнях, то нічого такого в Дубаї нема.

Місцева бізнес-культура відкрита до всього інноваційного, бізнеси тут швидкі і зростають також швидко. Місцеві полюбляють все най-най-най: вражаюче, велике, нове. Цій країні всього 52 роки, і я щодня думаю про те, скільки ж ми проґавили часу і якою могла би бути Україна, якби ми правильно витрачали гроші.

ОАЕ всією країною захоплено біжать цей марафон інновацій. Емірати, як відомо, уже давно не живуть за рахунок нафти, вони стали глобальною бізнес-столицею, що залучає захмарні інвестиції. Щодня тут відбувається шалена кількість виставок, презентацій, форумів. Це така глобальна вітрина світу, бо те, що прагне здобути світ, спершу має з’явитися тут.

Жити напоказ та багато — ще одна місцева традиція. Ніхто тут не соромиться начепити на себе велику кількість брендованого одягу, бо що більше брендів, то краще. Багато люксу, повний марафет вій, червона помада, укладка, усе краще на себе, купа золота. Зустрічають тебе по одягу, всі контакти швидкі, тож покажи, чого ти вартий. Для мене, прихильниці нордичних цінностей, іноді це все аж занадто.

Місцева культурологиня, з якою я зустрічалася нещодавно, розповідала мені, що це також стосується самопрезентації. Навіть у small talk араби намагаються якомога більше розповісти про себе та показати себе з найкращого боку. Скромність тут не шанують.

У Дубаї — велика українська спільнота. Мені пощастило представляти в місті перший український заклад — ресторан YOY. Ми його вже називаємо культурним хабом, який є першим місцем, де можуть офіційно зустрічатися українці. До того нічого схожого не було.