Зеленський та Єрмак щонайменше два роки говорили, що за них такої ганьби, як Мінські угоди підписано не буде, - Марина Данилюк-Ярмолаєва

"Два українських топочільники - Володимир Зеленський та Андрій Єрмак - щонайменше два роки говорили, що за них такої ганьби, як Мінські угоди підписано не буде. Утім зміст мирного плану, який Україна та Європа передали США, показує, що дипломатія часів Кучми та Порошенка була цілком непогана", - пише журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва у своїй колонці, передають Патріоти України, та продовжує:

"Reuters оприлюднило повний зміст документа, над яким працює команда мирних "голубів" Трампа. Там є і позиція США, і контрпропозиції України та Європи.

Всі три сторони виступають за негайне припинення війни та перехід до технічного впровадження. Українська сторона наполягає на моніторингу дотримання вогню за участю США — утім на даному етапі США неодноразово натякали, що умивають руки та хай цим займаються розманіжені натівською парасолькою європейці.

Сполучені Штати де-юре визнають контроль Росії над Кримом. Дональд Трамп справді не блефував у цьому плані. Також Америка де-факто визнає контроль Росії над Луганською областю і над контрольованими Росією частинами Запоріжжя, Донеччини та Херсонщини. Це схоже на той самий мирний план Келлога, який недавно публікували американські ЗМІ.

Українцям натомість пропонують повернути шматок окупованої території в Харківській області, яку Росія захопила в ході наступу 2024 року. З цікавого — Україна повертає контроль над ЗАЕС через адміністрування США з розподілом електроенергії між обома сторонами. Тут би якраз хотілось би пояснень, чий менеджмент таки рулитиме на станції? Як будуть відбуватися місії? Що урешті буде з містом Енергодар, яке блискавично опинилось в окупації на початку повномасштабного вторгнення?

Каховська ГЕС — її теж пропонують повернути під контроль України. На словах звучить бравурно, утім за чий кошт буде відбудова цього обʼєкту і його економічна доцільність — під питанням. Врешті, чи так потрібно українцям забезпечувати водою старі та нові окуповані території — та створювати добрі умови для переселення ще пари мільйонів окупантів.

Про повернення Кінбурнської коси була мова в кількох варіаціях плану Кіта Келлога. Але про яку саме частину йде мова? Якщо про те, що є частиною Миколаївщини — це більше заповідник. Якщо усе — те, що адміністративно є Херсонщиною, це вже інші розклади. Але чи підуть на наше посилення Одеси росіяни?

Пункт, який сильно мене бентежить — пропозиція США зняти з Росії санкції, які були накладені ще 2014 року. Мовляв, якщо росіяни порушать мирні домовленості — то накладемо знову. Куди Росія вкладає вільні гроші, давно не секрет — це оборонні виробництва і залучення молодого мʼяса в армію. Це найбільш тригерний пункт, бо так Путін виторговує собі швидке відновлення наступальних сил для нових воєн. Де Київ — ціль номер один. І помилки весни 2022 точно будуть враховані.

Є ще пункт про економічне співробітництво між США та Росією в енергетичному та інших промислових секторах. Це якраз про ті мільярди, які Стів Віткофф наобіцяв Трампу у проєктах з росіянами.

Українська сторона явно торгується у цьому пункті і є такі пропозиції. Перше: США та Україна виконують угоду про економічну співпрацю. Україна буде повністю відновлена та отримає фінансову компенсацію, зокрема через російські суверенні активи, які залишатимуться замороженими, доки Росія не відшкодує збитки Україні. В принципі, якщо буде сталий мир — українська сторона згодна на зняття санкцій США проти Росії.

За весь цей мир і потуги заради нього Україну просять не йти до НАТО, а в ЄС можна. США обіцяють, що Київ отримує міцні гарантії безпеки. Тут би хотілось вірити, що навчений гірким досвідом Будапештського меморандуму політикум, розуміє, що обіцянки без угод — це папірці на вітер. Є запевнення, що держави-гаранти безпеки будуть спеціально створеною групою європейських країн та охочих неєвропейських країн. Україна ж за підтримки Європи просить гарантії безпеки, подібні до статті 5 НАТО. На щастя — є чітка вимога жодних обмежень для збройних сил України.

Можна сміливо вважати, що це і є рамка, в якій будуть найближчі місяці борсатися Трамп, Зеленський та Путін.

Одне ясно — ці пропозиції значно кращі за капітуляцію в Стамбулі, до якої нас активно спонукала Росія у березні 2022 року. Але це точно не той мир, про який три роки поспіль теревенять владні спікери на круглих столах, самітах і формулах миру.

Така рамка мирних домовленостей показує, що Трамп був по-своєму правий, коли говорив, що у Зеленського мало карт на руках.

Як уже стало традиційним — шкода, що про пропозиції української сторони ми читаємо у британських та американських ЗМІ, бо президент настільки занурився у вибори, бо не може піти навіть на тепле і лампове інтервʼю до зірок телемарафону.

До того, коли сторони будуть ставити підписи на документі — мирна рамка може дещо змінитись. Але точно подібний мир означає лише одне — озброюватись до зубів і готуватись до наступної війни.

Покоління ТікТоку, яке вірило, що скоро буде мир і мобілізація тебе точно не торкнеться, може боятися уже зараз. Покоління сорокарічних передає їм естафету — ласкаво просимо у реальний світ Матриці. Це буде поганий мир, який трошки ліпший за гарну війну. Що ж, Мінські угоди були не такими вже поганими".