"І саме тут починається той внутрішній конфлікт, про який не говорять. Є роль матері – прокинутися, почути, зреагувати, врятувати. Це не вибір, це інстинкт. Але є реальність війни, у якій ти можеш не почути, не встигнути, не змінити нічого. І це розриває – між тим, ким ти маєш бути, і тим, що насправді можеш.
Ти не стаєш байдужою. Ти просто живеш у середовищі, де навіть максимальний контроль нічого не гарантує. І психіка робить єдине, що може – приглушує страх, щоб ти могла заснути, прокинутися й витягнути наступний день. Інакше не витягнеш ні себе, ні дітей.
А потім приходить ранок і разом із ним – провина. За те, що спала. За те, що не чула. За те, що десь поруч для когось ця ніч стала останньою. І тут виникає найважче питання: де закінчується моя відповідальність як матері й починається реальність, яку я не можу змінити?
Ми всі давно живемо на цій межі. І тримаємося не тому, що не страшно, а тому, що навчилися жити поруч зі страхом так, щоб він не знищив нас раніше".
Патріоти України пропонують ознайомитись з перебігом чергового скандалу, що виник в ході судових процедур з одною з центрових постатей розслідування НАБУ "Форест Гамп" у викладі журналіста та політичного аналітика Марини Данилюк-Ярмолаєвох. "Авторка н...
Російські обстріли Києва та інших міст України стали жорсткішими, інтенсивнішими, точнішими й винахідливішими. У путінській картині світу, яка що далі, то химерніша, український опір тримається здебільшого на забаганці «нацистського» «київського» «режи...
