Посилений видобуток на старих, ще радянських родовищах призводить до їх прискореного виснаження, а нових покладів з дешевою і легкою для вилучення нафтою виявити не вдається. За першу половину 2020 року в Росії вдалося знайти і поставити на державний баланс 11 нових родовищ вуглеводневої сировини, повідомляє «Інтерфакс» з посиланням на матеріали Мінприроди. Втім, обсяг запасів цих родовищ склав всього 30 млн тонн. Це в 9 разів менше, ніж було видобуто за той же період (близько 270 млн тонн).

З усіх покладів переважна більшість відносяться до категорії дрібних і дуже дрібних. Лише одне родовище за категоріями АВ1С1 є «середнім». Це Новоогненне родовище в Ямало-Ненецькому автономному окрузі, про відкриття якого оголосила «Роснефть». Втім, і воно має запаси в розмірі всього 21 млн тонн (за категоріями С1 + С2). Це 4% від поточного річного видобутку в країні і приблизно 4 тижні російського нафтового експорту.

У минулому році ситуація була не краща: всі 59 родовищ, поставлених на державний баланс, відносилися до категорії «дрібних», зазначає Рахункова палата в доповіді про стан мінерально-сировинної бази.

В середньому новими відкриттями компенсується не більше 25% запасів нафти, що закінчуються. При цьому значна частина відкриттів, про які рапортують сировинні компанії і які реєструє держава, виявляються «фейковими» і не підтверджуються в результаті переоцінки, розвідки і видобутку.

У сумі з 2016 року були визнані неіснуючими в реальності запаси нафти і конденсату на 2,278 мільярда тонн, що становить майже п'ять річних обсягів видобутку. За той же період через непідтвердження довелося списати 6,041 трильйона кубометрів газу - понад дев'ять річних обсягів видобутку, підрахували в СП.

Сировинним держкомпаніям важливо показати, що їх ресурсна база залишається стабільною: нові відкриття покривають обсяги, які витягуються з надр і продаються за кордон. Але ефективність геологорозвідувальних робіт, які виконуються за рахунок бюджету, «необгрунтовано завищують», констатує Рахункова палата: в економічно доступні запаси переводяться прогнозні ресурси з ймовірністю підтвердження 25-35% і нижче.

У міру того, як виснажуються родовища-гіганти, де качають нафту з часів СРСР, над російською економікою нависає проблема втрати ключового джерела твердої іноземної валюти, на яку імпортуються технології, обладнання та споживчі товари.

До критичної точки, згідно «Стратегії розвитку мінерально-сировинної бази», залишається близько 7 років. Починаючи з 2025 року фонд діючих родовищ перестане справлятися з навантаженням. А до 2035-го, за оцінкою Міненерго, обсяги виробництва можуть впасти практично вдвічі - з нинішніх 553 млн тонн на рік (11,4 млн барелів на день), до 310 млн тонн (6,3 млн барелів на день).

Особливо гостро проблема стоїть в Західному Сибіру, який зараз дає кожен другий барель, що отримують із надр. Якщо нічого не робити, в песимістичному сценарії спад там буде більш ніж дворазовим - з 330 до 146 млн тонн на рік, бив на сполох в 2018 році глава Міненерго Олександр Новак.

Росія повністю зникне зі світового ринку нафти до середини 2030-х, заявив два роки тому в інтерв'ю Bloomberg наслідний принц Саудівської Аравії Мохаммед бен Сальман. Він додав, що Ер-Ріяд готовий замістити російські поставки.