Можна було навіть потрапити у в’язницю! Чому у СРСР забороняли карате

Карате - один з найпопулярніших нині видів спорту: є багато дитячих гуртків, спортивних організацій, проводяться змагання та турніри. Однак мало хто знає, що в певний період радянської епохи карате було під забороною - дійшло навіть до тюремних термінів для тренерів та каратистів, передають Патріоти України.

Східні єдиноборства були популярними в СРСР, але владі це не подобалося. Чому у СРСР забороняли карате – читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Карате і залізна завіса

У 1960-70-х роках почалося масове захоплення східними єдиноборствами. За залізну завісу карате проникало поступово: якісь прийоми показували студенти з Азії, певні знання привозили іноземні спортсмени.

Першими почали легально викладати карате в СРСР Тецуо Сато, Хасімото, Ако Таулуєв, Володимир Ковальов. У 1977 році навіть з'явилася Центральна школа карате, але потрапити на навчання було доволі важко – конкурс становив понад 200 осіб на місце. У 1978 році з'явилася Федерація карате СРСР, а 1980 року в Ташкенті пройшов перший чемпіонат країни.

Заборона карате

І раптом, як-то часто траплялося в СРСР, оголосили чергову тотальну заборону. Цього разу "під роздачу" потрапило карате.

Ситуація була доволі несподіваною – на той час понад 6 мільйонів людей професійно займалися цим видом спорту. Восени 1981 року до статті 219 КК РРФСР було внесено пункт про "Незаконне навчання карате". За навчання прийомам карате можна загрожувало 2 роки в’язниці та штраф.

Якщо тренер брав із учнів гроші, а матеріальну вигоду визнавали "суттєвою", або якщо тренер уже притягувався до відповідальності за подібні навчання, його могли посадити на 5 років із конфіскацією майна.

Відбувся і показовий процес над тренером ушу. Ніхто не звернув увагу, що ця китайська гімнастика не мала стосунку до карате. Тих, хто займався східними єдиноборствами, навіть могли визнати у спробі поваленні радянської влади.

У чому ж причина раптової заборони? Версій кілька. За однією, карате стало настільки популярним, почався відтік молоді від інших видів спорту. А це було невигідно – влада акцентувала увагу на необхідності розвитку саме олімпійських видів спорту, щоб покращувати імідж країни, а відхід молоді від традиційних видів міг позначитися на результатах збірної союзу.

Інша версія мала морально-ідеологічне підґрунтя. Культ сенсея був дуже невигідним для радянської ідеології, так як життя молоді контролювалося державою, а східна філософія " могла призвести до інакодумства". Наприклад, влада боялася, що сенсеї почнуть постачати бійців для криміналу або створять осередки з метою зміни державного устрою.