От яка причина! Чому в СРСР всі жінки носили хустки - пояснення незрозумілого "тренду"

У СРСР про моду говорили мало, а текстильна промисловість працювала над виготовленням одноманітних речей. Однак існували і так звані тренди: уявити радянську жінку без хустки було практично неможливо. Їх пов'язували під підборіддям, на потилиці або обмотували навколо шиї, передають Патріоти України.

Спершу це були звичайні косинки, потім – шалі, які накидали на плечі. OBOZ.UA розбирався, чому в СРСР всі жінки носили хустки та звідки виник цей масовий тренд.

Вважалося, що радянська жінка не повинна мати "буржуазно-міщанських" нахилів. Її основна роль – народження та виховання дітей. Додайте до цього щоденну роботу, побутові клопоти, черги, в яких треба вистояти, вечерю, яку треба приготувати – і, звісно ж, яка виснажена нескінченними справами жінка буде турбуватися про свій зовнішній вигляд?

Хустка стала в тому числі й елементом рівності: їх носили всі – від колгоспниць до жінок партійної номенклатури. Останні, все ж таки були "рівнішими", тож і шалики мали з дорогих та якісних матеріалів.

Після 1917 року витончені жіночі капелюшки стали символами буржуазії, ледарства та "капіталізму, що загниває". Елегантні головні убори не вписувалися в нову систему цінностей – так на зміну їм прийшли хустки.

Радянська ідеологія всіляко популяризувала хустки і було на те кілька причин. Аксесуар став продовженням ідейності всіх радянських громадян. Сакрального значення надали хусткам червоного кольору. Типову пролетарську жінку важко уявити без косинки.

Оскільки капелюхи стали символом "гнилого капіталізму", потрібно було терміново знайти заміну. Спершу це були звичайні теплі хустки, що мали і практичну мету – вони допомагали прибирати волосся, щоб воно не заважало в процесі важкої роботи.

В умовах дефіциту, коли дістати, наприклад, обідки чи шпильки для волосся було практично неможливо, хустки стали загальнодоступним головним убором. Тканини, до речі, використовувалися найпростіші — якісні матеріали були просто недоступні.В СРСР про моду говорили мало, а текстильна промисловість працювала над виготовленням одноманітних речей. Однак існували і так звані тренди: уявити радянську жінку без хустки було практично неможливо. Їх пов'язували під підборіддям, на потилиці або обмотували навколо шиї.

Спершу це були звичайні косинки, потім – шалі, які накидали на плечі. OBOZ.UA розбирався, чому в СРСР всі жінки носили хустки та звідки виник цей масовий тренд.

Вважалося, що радянська жінка не повинна мати "буржуазно-міщанських" нахилів. Її основна роль – народження та виховання дітей. Додайте до цього щоденну роботу, побутові клопоти, черги, в яких треба вистояти, вечерю, яку треба приготувати – і, звісно ж, яка виснажена нескінченними справами жінка буде турбуватися про свій зовнішній вигляд?

Хустка стала в тому числі й елементом рівності: їх носили всі – від колгоспниць до жінок партійної номенклатури. Останні, все ж таки були "рівнішими", тож і шалики мали з дорогих та якісних матеріалів.

Після 1917 року витончені жіночі капелюшки стали символами буржуазії, ледарства та "капіталізму, що загниває". Елегантні головні убори не вписувалися в нову систему цінностей – так на зміну їм прийшли хустки.

Радянська ідеологія всіляко популяризувала хустки і було на те кілька причин. Аксесуар став продовженням ідейності всіх радянських громадян. Сакрального значення надали хусткам червоного кольору. Типову пролетарську жінку важко уявити без косинки.

Оскільки капелюхи стали символом "гнилого капіталізму", потрібно було терміново знайти заміну. Спершу це були звичайні теплі хустки, що мали і практичну мету – вони допомагали прибирати волосся, щоб воно не заважало в процесі важкої роботи.

В умовах дефіциту, коли дістати, наприклад, обідки чи шпильки для волосся було практично неможливо, хустки стали загальнодоступним головним убором. Тканини, до речі, використовувалися найпростіші — якісні матеріали були просто недоступні.