Чи поховала СБУ справу помічників нардепів: Російський слід на Хмельниччині (відео)

Такі цифри в умовах непроголошеної війни, розв’язаної путінською Росією проти України, безумовно, не можуть не тривожити. Водночас виникає питання: чи не зумовлені вони тією обставиною, що подібні ж затримання і провадження, відкриті СБУ в минулі роки, не закінчуються покараннями для конкретних виявлених зрадників? Наприклад, що сталося зі «справою помічників» трирічної давнини?

Нагадаємо: у лютому 2017 р. на спільний прес-конференції тодішніх генпрокурора і голови СБУ Юрія Луценка та Василя Грицака було заявлено, що правоохоронці викрили групу осіб, які працювали на Росію. Ними виявилися помічники нардепів, які при цьому намагалися використати у злочинній підривній діяльності самих парламентаріїв.

Серед організаторів злочинної групи, яка діяла «під куполом», за словами Василя Грицака, були керівник ГО «Донбаське земляцтво Києва» Андрій Будяк, голова секретаріату міжфракційного парламентського обʼєднання «Депутатське обʼєднання з реформування податкового, митного та земельного законодавства» Ганна Ярова (Волобуєва) і Юрій Житомирський.

Останній примудрився бути помічником відразу трьох нардепів – Геннадія Кривошеї (фракція «Народний фронт»), Дениса Силантьєва (фракції Радикальної партії Олега Ляшка) і Тетяни Бахтєєвої (фракція «Опоблоку»).

Волобуєва (Ярова) Ганна Дмитрівна була помічником на громадських засадах народного депутата від БПП Руслана Сольвара. Вона одружена з таким собі керівним партнером дубайської авіакомпанії ALPHA AIR Олексієм Яровим, якого теж підозрювали у приховано-сепаратистських акціях. Приміром, в липні 2016 р. у Львові Яровий був учасником Міжнародного форуму, який виступав з ідеєю створення «вільної економічної зони» в Галичині.

Не за безкоштовно

СБУ продемонструвала перехоплені телефонні розмови, в яких Житомирський і Ярова обговорюють участь депутатів в круглих столах з питання особливого статусу Запорізької області, виступи народних депутатів на різних заходах щодо законопроєкту про вільну економічну зону «Порто-Франко».

За результатами телефонних перехоплень та інших слідчих дій Служба безпеки України провела понад 20 обшуків, під час яких була вилучена зброя, набої та іноземна валюта – долари та євро.

Як розповідав тодішній голова СБУ Василь Грицак, ще з початку 2015-го Росія почала реалізовувати другий сценарій агресії – дестабілізацію країни зсередини. Мета агресора – показати, що Україна нібито не відбулася як держава і не контролює власного політичного життя. Для цього, за його словами, громадяни України на російські гроші організовують звернення від обласних рад.

«Вільні економічні зони, виборність губернаторів та керівників регіональних правоохоронних органів, відновлення економічних зв’язків з Росією, надання російській мові особливого статусу – вони просуваються одразу за кількома напрямами на рівні окремих регіонів через, у тому числі, народних обранців різних рівнів. Форма – круглі столи та конгреси з наступними зверненнями до Верховної Ради України і президента України. Вони створюють ілюзію масової підтримки», – розповідав Василь Грицак.

Нардеп з Хмельниччини – за вибори голів адміністрацій. Чому?

Серед народних обранців, що засвітилися у сепаратистській темі, якимось чином опинився і нардеп з Хмельницької області Сергій Лабазюк, який завжди позиціонував себе як патріот України і активно проводив свої поїздки до зони АТО.

Так, у березні 2016 р. він проводив спільну прес-конференцію з тією самою Ганною Яровою (Волобуєвою), яка в матеріалах СБУ фігурує як організатор злочинної групи помічників. А на відомому сайті «Миротворець» – як особа, що підозрюється СБУ у державній зраді та роботі на Кремль. Він разом з Яровою зачитав у ВР звернення до президента та переконував присутніх у необхідності проведення виборів губернаторів. До речи, на «Миротворці» й досі є фото, що підтверджує факт цієї прес-конференції. Також Лабазюк зазначив, що було підготовлено відповідний законопроєкт і він його підтримує.

«Важливе питання: у нас велика кількість звернень від депутатів місцевих громад щодо змін до Конституції по призначенню голів адміністрацій. В той час, коли в Україні проходить велика кількість реформ і ключове завдання, що перед нами стоїть, – децентралізація влади і територіальна реформа, насправді було б правильно, щоб голови обласних та районних адміністрацій не призначалися зверху, коли наказом президента приїжджають представники, на яких не має впливу місцева громада. Наша позиція – має бути прозорість місцевої влади, і керівники адміністрацій мали б не призначатися, а обиратися місцевими громадами», – заявив тоді Сергій Лабазюк.

Експерт Олександр Солонтай пояснює:

«Путін з самого початку агресії проти України виступав за децентралізацію, за місцеве самоврядування в Україні, бо вважав, що ми будемо йти шляхом федералізації, тобто розіб’ємо Україну на десять регіонів (Волинь, Буковина, Галичина, Закарпаття, Поділля, Сіверщина, Наддніпрянщина, Донбас, Слобожанщина, Таврія). Крим він на той момент вже відірвав – і йому доведеться провести лише десять таких спецоперацій, як він провів в Криму. А потім виявилось, що ми виступаємо за місцеве самоврядування, децентралізацію, але не на рівні регіонів, а на рівні людей: усі питання повинні вирішувати люди; лише ті питання, які люди не можуть вирішити самі, вирішують в громаді; і лише ті питання, які люди не змогли вирішити самі і не змогла вирішити громада, виносять на рівень регіону або ж держави. Тому під час перших мирних переговорів в Мінську ще наполягали, щоб Україна записала в обов’язки впровадження децентралізації, а коли зустрічались в Мінську вдруге, то Путін вже не згадував про децентралізацію, бо зрозумів, що ми її проводимо, але зовсім не так, як він хоче».

Але це було вже потім. У 2016-2017 рр. Путін і ФСБ намагалися використати ситуацію з децентралізацією для федералізації і подальшого розвалу і знищення незалежної України.

Втемну – чи свідомо?

Сергій Лабазюк не потрапив тоді до уваги СБУ, ймовірно, тому, що Ярова (Волобуєва) не була його помічником. Тому питання, чи його використали втемну, як «корисного дурня», чи він виступав тоді з особистих переконань, залишилося відкритим.

Є факти, які, скоріше, можуть говорити на користь другої версії. По-перше, Сергій Лабазюк, за даними ЗМІ, які посилалися на відповідь апарату Верховної Ради, голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 р., що відкрили для проросійського режиму Януковича можливості застосування репресій проти Євромайдану і майданівців. Сам Лабазюк те, що голосував «за», заперечує, хоча публічно заявляв, що переконаний в правильності більшості законопроєктів з диктаторського пакету.

Російська монархістка — політтехнолог українського нардепа

Як зазначають інтернет-видання, Матюхіна виставляла в соцмережі фотографії, на яких вона проводила консультації, повʼязані з партією «Поруч». А канал «ТВ 7+», який пов’язують з нардепом, видав їй посвідчення журналіста.

Матюхіна, серед іншого, засвітилася на виборах в Ярославлі і Брянську Російської Федерації. У 2011 р. працювала у виборчому штабі путінської «Єдиної Росії». На одному з округів Вологодської області вона забезпечувала перемогу Путіна на президентських виборах 2012 р. Також в березні 2014 р. Матюхіна разом з відомим російським політтехнологом Ігорем Мінтусовим відвідала I Конгрес російських політичних консультантів.

Крім цього, офіційним місцем роботи на сторінці в Facebook Анна Матюхіна вказала Центр правових та виборчих технологій «Правильний вибір». На сторінці цієї організації левова частка інформації стосується діяльності прокремлівської партії «Єдина Росія». Більше того, вона в співавторстві зі свердловським політиком і бізнесменом Антоном Баковим, засновником Монархічної партії Росії, який вважається одіозним навіть у РФ, написала книжку про перетворення сучасної Росії на конституційну монархію «Золота булла 2014 року».

Таким чином, уже станом на 2015 р., коли її залучив до кампанії свого хмельницького партосередку «Поруч» Сергій Лабазюк, Матюхіна вже мала «славний» послужний список. Невже нардеп, або принаймні його помічники, не перевірили інформацію в інтернеті перед тим, як брати Анну Матюхіну до себе?

Чим закінчилася ця справа і чи будуть покарані усі винні у протиправній діяльності проти безпеки нашої держави? Відповіді немає. Компетентні органи поки мовчать, і це породжує сумніви у патріотично налаштованої громадськості України у невідворотності покарання для зрадників.

І – відповідно – надії у самих зрадників на безкарність. Тому щодо фігурантів «справи помічників» має бути чітка відповідь – винен чи не винен. І якщо винен і несправедливо уникнув покарання, правоохоронці повинні це упущення виправити.