"Допомога Україні майже напевно триватиме, але наступнику Джонсона буде важко витримувати порівняння з підтримкою Бориса", - британський журналіст

"Новина про відставку Бориса Джонсона викликала занепокоєння у Києві та святкування у Москві. Однак обидві реакції не відображають реального стану речей. Відставка британського прем'єрміністра зовсім не віщує геополітичних зрушень у Вестмінстері, а є суто внутрішньою справою, яка не змінить непохитної підтримки Великою Британією України в її боротьбі за виживання в умовах вторгнення Володимира Путіна", - пише британський журналіст Пітер Дікінсон у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Росіяни поспішили відзначити «кончину» Джонсона 7 липня. «Мораль цієї історії така: не прагніть знищити Росію. Росію не можна знищити. Про неї можна зламати зуби, а потім ними вдавитися», — прокоментувала офіційна представниця Кремля з питань зовнішньої політики Марія Захарова. Спікер російського парламенту В’ячеслав Володін назвав Джонсона «клоуном— і звинуватив його в тому, що той є «одним із головних ідеологів війни проти Росії». «Європейські лідери повинні подумати, до чого призводить така політика», — попередив Володін.

Така російська реакція зрозуміла. Зрештою, жоден західний лідер не був відвертішим за Джонсона у своїй підтримці України та засудженні російського вторгнення. Менше з тим, будь-яке тріумфування в Кремлі недоречне. Насправді відставка британського прем'єра жодним чином не була пов’язана з його поведінкою через російсько-українську війну і не сигналізує про швидку зміну позиції Великої Британії. Навпаки, наступник Бориса Джонсона практично гарантовано збереже нинішню відданість Великої Британії протидії російській агресії та допоможе Україні захистити себе.

Політика рішучої підтримки Джонсоном України — на відміну від багатьох інших його дій — мала реальну популярність в останні місяці його відзначеного скандалами перебування на посаді прем'єрміністра. Його позиція відображала широку громадську підтримку України у Великій Британії, де протидію путінському вторгненню розглядають як відображення як британських цінностей, так і британських інтересів. Хоча незадоволені Джонсоном часто звинувачували прем'єрміністра, вивергнувши на нього шквал критики, що він, мовляв, використовує війну в Україні, щоб відволікти увагу від наростання внутрішніх негараздів, мало хто ставив під сумнів його рішення виступити проти війни Путіна.

Оскільки гонитва за заміну Джонсона на посаді прем'єрміністра загострюється, багато очікуваних кандидатів, імовірно, будуть одностайні у своїй згоді з тим, що британська підтримка України має тривати. Більше того, деякі можуть навіть спробувати посилити свій зовнішньополітичний авторитет, закликаючи до посилення підтримки у вигляді збільшення постачання зброї в Україну та посилення санкцій щодо Росії.

Ця яструбина позиція не обмежується керівною Консервативною партією. Лідер британської опозиційної Лейбористської партії Кейр Стармер останніми місяцями часто вторив Джонсону, голосно засуджуючи російську агресію в Україні. Багато спостерігачів бачать в однозначно проукраїнській позиції Стармера спробу лідера лейбористів дотримуватися золотої середини і дистанціювати партію від свого попередника Джеремі Корбіна, якого часто звинувачували в тому, що він виступає як апологет путінського режиму.

Сам Борис Джонсон прагнув запевнити українців у тому, що його відхід не призведе до послаблення співпраці України та Великої Британії у сфері безпеки. «Дозвольте мені сказати народу України, що я знаю, що ми у Великій Британії продовжуватимемо підтримувати вашу боротьбу за свободу стільки, скільки потрібно», — прокоментував він під час своєї промови про відставку, виголошуючи її з нагрудним значком із зображенням британського і українських прапорів на лацкані.

Виступаючи після того, як Джонсон підтвердив своє рішення піти у відставку, міністр оборони Великобританії Бен Воллес прагнув наголосити на довгостроковому характері прихильності до України: «Велика Британія цілковито підтримує їх. Допомогу Україні надає не одна людина — не я, не прем'єрміністр, це наші спільні зусилля».

Незважаючи на ці запевнення, українці не приховували почуття розчарування з приводу виходу зі світової арени одного з найпомітніших міжнародних союзників країни. Президент України Володимир Зеленський розповів про «сум» в Україні після відставки Джонсона. «Ми не сумніваємося, що підтримка Великої Британії збережеться, але ваше особисте лідерство і ваша харизма зробили її особливою», — прокоментував Президент України.

Ця прихильність до британського політика здається щирою. Джонсон уперше отримав схвалення в Україні за те, що очолив міжнародні зусилля щодо озброєння країни, тоді як інші західні лідери вагалися під час підготовки до повномасштабного вторгнення Володимира Путіна 24 лютого. Ця підтримка залишається незмінною. Наразі Великої Британія посідає друге місце після США за обсягами постачання зброї в Україну.

Джонсон іще більше прихилив до себе українців своїм несподіваним візитом до Києва на початку квітня, під час якого він здійснив культову прогулянку центром української столиці разом із президентом Зеленським тоді, коли російські війська тільки недавно були змушені відступити з околиць міста. Його різку критику Володимира Путіна та часті ескапади у стилі Черчілля вітали і в Україні, де широко поширене розчарування з приводу надмірної обережності, яку багато міжнародних партнерів виявляє. Не дивно, що недавнє опитування назвало Джонсона найпопулярнішим іноземним політиком України. Його рейтинг відстає від рейтингу самого Зеленського лише на три відсоткові пункти.

Хоча мало хто в Британії зацікавлений у тому, щоб оплакувати кінець ери Бориса Джонсона, його, безумовно, не вистачатиме в Україні, де його вважають справжнім другом і важливим союзником. Британська допомога Україні майже напевно триватиме, як і раніше, але наступнику Джонсона буде важко витримувати порівняння з харизматичною підтримкою країни Борисом".