Гібридні війни Кремля - інструмент, випробуваний десятиліттями (відео)

Це стосується не лише України, так було і в конфліктах в Молдові, Грузії, Чечні і навіть у Фінляндії. Деякі конфлікти скінчились формуванням нових невизнаних псевдодержав. Кремль завжди дотримується одного сценарію початку конфлікту, передають Патріоти України з посиланням на 24 канал.

Перший крок – створення проросійської опозиції. Основне завдання перед початком бойових дій –переконати світ, що російські війська участі у конфлікті не беруть. За сприяння спецслужб, створюється маріонеткова опозиція, яка поширює сепаратистські настрої.

У Грузії Росія використала такий самий сценарій, як і в Криму, долучивши маргіналів з кримінальним минулим.

"Опозиції у нас різні. Є озброєна опозиція, яка хоче повалити законний, народом обраний уряд. За підбурення з центру (тобто з Москви – ред.), – говорив у 1991 році перший президент Грузії Звіад Гамсахурдія.

Другий крок – назвати чинний уряд фашистським. Росія завжди використовує сильну пропаганду, звинувачуючи, так би мовити, хунту у фашизмі та русофобії.

На українських територіях, які Кремль зараз окупував, вони поширювали міфи про "Правий сектор" та розп'ятого хлопчика.

Такий же сценарій вони відпрацювали й у Молдові. Там за підтримки російської армії створили ще одне ніким не визнане утворення – Придністровську республіку. "На цю благодатну землю лягла тінь фашизму. Я вважаю, що колишня велика країна повинна про це знати", – заявляв у 1991 році командувач 14 російською армією у Молдові Олександр Лебедь.

Після створення кишенькової опозиція, законна влада стає "антинародною".

Третій крок – озброєння бандитів-сепаратистів і створення так званого ополчення. Так було на Донбасі, бойовики і досі приховують, що працювали на замовлення Москви. Чеченські ж "посіпкаки" Кремля виявились більш говіркими. "Було прийняте рішення про виділення мені засобів, зброї. Виділити мені усе, що я сказав. Прибиремо Дудаєва, прибирем усіх від влади, вимагатимемо, змусим їх прибрати", – запевняв керівник проросійської Тимчасової ради Чеченської республіки Умар Автурханов.

Малочисельні бандформування почали війну: атакували урядові установи, захоплювали відділки поліції й адміністрації. Проте сили в них явно не вистачала, тому їм на підтримку зайшли так звані "відпускники" – російські військові підрозділи, з технікою. У листопаді 1994 року відбулася перша спроба танкового штурму Грозного й танкісти потрапили в полон.

У 2014 році на Донеччині знайшли Псковських десантників. Володимир Путін заявив, що вони "просто заблукали".

Проте у 1994 році, напередодні, страшної війни у Чечні міністр оборони Росії теж казав, що це не його люди. А вже за місяць розпочався штурм Грозного – катастрофа для армії Росії.

Повномасштабної війни між Україною і Росією, на щастя, поки немає. Бо як показує досвід Грузії, потрібен тільки привід. У 2008 році, після провокації, Росія ввела туди свої війська.

Проте технологія гібридної війни набагато давніша. У 1939 році була фінсько-радянська війна. Тоді теж створили маріонеткову, підконтрольну "Фінську Демократичну Республіку". Поширити її вплив на усю Фінляндію не вийшло. А СРСР за ту війну виключили з Ліги Націй, міжнародної організації, яка була попередником ООН.

Поки що можливість виключення агресора з Ради Безпеки ООН не розглядається. Разом з тим, Путін, як і Сталін, погрожує усьому світу глобальною війною. Тож перспективи, за аналогією, виглядають не дуже радісно. І сподіватися залишається тільки на те, що Росія все ж повторить долю СРСР – розвалиться на частини.