Член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін в інтерв'ю Radio NV поділився власними судженнями, чому рішення про вихід українських сил з Авдіївки мали б ухвалити раніше, передають Патріоти України.
— Якась кількість військових потрапила у полон під час виходу з Авдіївки, щонайменше шість українських військових були вбиті в укріпрайоні Зеніт. Я бачу багато коментарів, ставлять питання: невже не можна було до того, як кільце довкола Авдіївки зменшилося, виводити звідти військових? Натякають на те, що рішення про вихід було ухвалено занадто пізно. Що б ви відповіли на ці коментарі?
— По-перше, хотів би уточнити. Наскільки мені відомо, на території позиції Зеніт було розстріляно п’ятеро полонених, не шестеро. Там було четверо важких поранених, яких не змогли евакуювати, і один боєць з ними залишився. Він був здоровим, просто вирішив залишитися з своїми побратимами. За попередніми даними, усі п’ять були взяті в полон і розстріляні. Але зараз ця інформація уточнюється.
Щодо відступу з Авдіївки. Для того, щоб робити категоричні висновки, коли було потрібно виводити, чому не виводили війська; чому цей відступ був не такий організований і не такий вчасний, як могло би бути, потрібно мати повну картинку. Безумовно, у мене цієї картинки немає, як і у тих, хто коментує цю картинку. [Інформацію] має обмежена кількість людей.
Але, за загальною кількістю інформації, були підстави вважати, що вихід з Авдіївки міг би бути здійснений раніше. Була низка обставин, які призводили до ризику не просто оперативного, а повного оточення угруповання, яке знаходилося в Авдіївці і на прилеглих територіях. Але, вочевидь, керівництво ЗСУ — можливо це стосується Генерального штабу, можливо, стратегічного угруповання військ, яке там знаходиться, — вони вважали, що є можливість вирівняти ситуацію, відвоювати позиції за допомогою резервів.
Можливо, був прорахунок, можливо, невчасно були підтягнуті резерви. Знову: ми з вами не знаємо повної картинки. Тобто, згідно з загально, не повною оцінкою, є підстави вважати, що ризик повного оточення був раніше і відступ тих з'єднань і військових частин, які знаходилися в авдіївському гарнізоні, мав би відбуватися раніше.
Але я так розумію, що просто не була прорахована до кінця ситуація, невчасно змогли підтягнути необхідні резерви. Наскільки я знаю, ці резерви виділялися, і військові частини туди скеровувалися. Але частина з них просто змушена була вступати в бій одразу, без належного розгортання; частина просто не встигла дійти.
З огляду на те, що це вже набуло характеру дуже контактних боїв, втрачалася частина системи управління, системи керування; порушувався зв’язок, а це завжди ускладнює і відступ, і координацію дій. Тому сталося те, що сталося.
Наскільки можна судити, значна частина військ звідти все-таки вийшла достатньо організовано, частина опинилася в оточенні, частина потрапила в полон, частина загинула. У принципі, під час будь-якої подібної операції такі випадки, на жаль, неминучі. Це стосується будь-якої армії і будь-якої війни. Але, з огляду на ситуацію, з огляду на низку речей, які передували цим подіям, можна було передбачати, що Авдіївку втримати не вдасться.
Ситуація загострилася ще відтоді, як [росіяни] взяли Опитне. Це було дуже давно. Потім вона різко загострилася після того, як впав терикон, який був природною, але дуже потужною, серйозною лінією оборони.
А після того, як росіянам вдалося використати підземні комунікації - труби колекторів — і зайти в тил, зокрема і з того боку, де знаходилася позиція Зеніт; плюс просування з півдня і з півночі з метою охоплення позицій, стало зрозуміло, що вікно можливостей відходу є достатньо недовгим. Напевно, наказ на організований відступ авдіївського гарнізону мав би відбутися раніше.
Але ще раз кажу: це мої припущення. Чим керувалося керівництво, я не зна. У них є свої мотиви, замисел. Вочевидь, вони вважали, що тих ресурсів, резервів, які вони накопичували і намагалися підтягнути для того, щоб відбити позиції і вирівняти ситуацію, буде достатньо, щоб ситуацію вирівняти.
Можливо, були якісь помилки. Але з самого початку було зрозуміло, що взяття Авдіївки для росіян — це принципове питання. І вони не шкодували людей, техніки. Там величезна кількість і особового складу, і техніки була знищена.
Нагадаю, що Авдіївку планували взяти повністю ще в перші дні війни. Потім питання повного контролю над Авдіївкою відклалося на кінець 2022 року. Це теж не було виконано. Потім [росіяни] планували, що Авдіївка буде взята перед офіційним висуненням [диктатора Володимира] Путіна на посаду кандидата в президенти. Цього теж не відбулося. І остання, як кажуть військові, крайня мета була — взяти Авдіївку до початку виборів. Було зрозуміло, що росіяни за будь-яку ціну будуть прагнути цього. І, з огляду на ситуацію, на об'єктивні проблеми… Об'єктивною проблемою був, зокрема, брак боєприпасів, загалом брак засобів ураження, брак озброєння. Фактично перерізання шляхів постачання, тобто ті комунікаційні ланцюжки вони були або перерізані, або знаходилися під повним вогневим контролем противника. У такій ситуації абсолютно логічним був би відхід.
Чому цей наказ був відданий пізніше? Це питання до військового керівництва. Вочевидь, вони просто не розрахували свої сили.
— Я не хочу спекулювати, але зараз точно будуть запитувати: а що було б, аби був Валерій Залужний; можливо б, українські військові раніше вийшли з Авдіївки? Західні ЗМІ раніше писали, що ситуація в Авдіївці ставить генерала Олександра Сирського в таку ситуацію, коли він має визначитися, зробити вибір між політичним бажанням президента і реальними інструментами, які має українська армія. Можливо, вам щось відомо? Поділіться своїми спостереженнями. Чи пов’язана ось ця ситуація в Авдіївці зі зміною військового керівництва?
— Історія взагалі не передбачає умовний спосіб — що було б, а якби. По-перше, якщо я правильно розумію, як це відбувається в Україні під час війни, все одно подібні рішення затверджуються Ставкою, на якій головує верховний головнокомандувач, [президент Володимир Зеленський]. Тобто ані керівник оперативного командування, ані керівник стратегічного угруповання військ, ані командувач Сухопутних військ, головком, Генштаб такі рішення особисто не ухвалюють. Наскільки я розумію, це рішення ухвалюється Ставкою.
Головком може висловити свої пропозиції на підставі тих планів, документів, замислів, які йому формує Генеральний штаб. Але рішення затверджується Ставкою. Зараз багато інформації про те, що, мовляв, Залужний ще тоді, коли він обіймав посаду головнокомандувача ЗСУ, пропонував вивід військ з Авдіївки. Так це чи не так, я не знаю, членом Ставки я не є. Чи обговорювалося це питання? А якщо обговорювалося, то чому було ухвалене саме таке рішення? Я не знаю.
Але я думаю, що це не питання безпосередньо до головнокомандувача (байдуже, яке його прізвище — Залужний чи Сирський), це рішення ухвалюється Ставкою. Тому, якщо були мотиви, то, вочевидь, вони існували. Які це мотиви? Про це знає обмежена кількість людей, які дотичні до ухвалення цього рішення.
Чи змінилася б ситуація, якби головкомом був Залужний? Я не думаю, що ситуація суттєво, докорінно змінилася б, тому що були об'єктивні і суб'єктивні причини, які впливали на перебіг подій.
Я вже казав і про брак боєприпасів, і про складнощі, які виникали з перерізанням шляхів постачання. І туман, як не дивно. Дуже багато було туману, а він завжди спрощує життя тим, хто наступає, і ускладнює тим, хто обороняється. Плюс під час туману дуже важко вести розвідку, спостереження, і практично не можуть працювати дрони. В умовах снарядного голоду, який об'єктивно є, дрони були головним засобом і розвідки, і ураження. І вони в умовах туману не працювали. І кожен туманний день, кожну туманну добу росіяни цю можливість використовували.
Плюс був брак оперативних резервів, тобто тих з'єднань, військових частин, які могли б бути спрямовані на посилення авдіївського гарнізону чи для деблокування тих частин, які потрапляли в оточення — оперативне чи повне.
Тому всі ці речі об'єктивно склалися. І я не думаю, що конкретна людина щось би могла змінити. Мені здається, що рішення про вихід з Авдіївки мало б бути ухвалене (це моя дуже суб'єктивна точка зору) достатньо давно — ще до того, як відбулася зміна говокома. Зараз, хто б не був головкомом, він би опинився в тій ситуації, в які би опинився. Тобто це вже частина міських боїв, це було перерізання шляхів постачання. Тобто зараз особа, яка б знаходилася на посаді головнокомандувача, суттєво, мені здається, на ситуацію не вплинула б
